Час від часу, коли свідомість людства заходить у глибоку кризу, йому надається допомога. Тоді у світі з'являються Посланці, які знову приносять одкровення про єдину вічну Істину. Місія Олени Петрівни Блаватської полягала в тому, щоб зрушити свідомість людства, яке само себе загнало в безвихідь, не бачачи іншої реальності, окрім вузького матеріалізму. Перед нею також стояло завдання розкрити повну неспроможність спіритизму в порівнянні зі справжньою духовністю.

 

О. П. Блаватська успішно виконала свою місію. Їй вдалося передати Заходу езотеричне вчення стародавнього Сходу та поставити під сумнів віру в існування одного лише фізичного світу. У своїй першій великій праці «Викрита Ізіда» вона стверджувала, що численні релігійні вірування, які колись сповідувалися на Землі, мали єдине першоджерело. Кожне ж окреме віросповідання упродовж часу так чи інакше було спотворено людьми.

 

Приплив нової духовної енергії був необхідний. Зробити це випало на долю нашій славетній співвітчизниці. В одному з листів Великих Гімалайських Вчителів, оригінали яких зберігаються в Британському музеї в Лондоні, про О. П. Блаватську було сказано: «Ми за 100 років на Землі знайшли одну таку».

 

Народилась О. П. Блаватська в 1831 році в Україні, в місті Катеринославі (нині – місто Дніпро) в аристократичній сім'ї. По материнській лінії її родовід вів аж до Рюриковичів. Лінія батьківського роду йшла від князів Мекленбургських.

 

Надзвичайно рано проявився незалежний характер дівчинки, і пізніше вона свідомо уникала всього того, що називалося світським життям. Її інтереси були далекими від цього.

 

Незвичайні явища відбувалися з нею ще в дитинстві. Природа розкривала перед нею своє життя з того боку, якого не бачили інші. Головне ж, у хвилини небезпеки завжди був поряд з нею Високий Покровитель, якого вона звикла бачити у снах і наяву в образі величного Індуса. Маленька ясновидиця, яка рано втратила матір, жила в люблячій високоосвіченій сім'ї своїх бабусі та дідуся в Астрахані та Саратові, а пізніше в Тифлісі, де дід був губернатором. «У дитинстві я познайомилася з ламаїзмом тибетських буддистів. Я провела місяці та роки серед ламаїстських калмиків Астрахані…», – запис, зроблений О. П. Блаватською, з архівів Теософського товариства в Адьярі.

 

Раннє заміжжя О. П. Блаватської, яке стало по суті фіктивним, дозволило мати певну самостійність у виборі подальшого життєвого шляху. З того часу почався період її життя, стосовно якого не мали точних відомостей навіть близькі родичі, до яких О. П. Блаватська завжди ставилася з теплотою.

 

Вона подорожує Єгиптом, Грецією, Малою Азією. Намагається потрапити до Тибету, але спочатку їй це не вдається. О. П. Блаватська їде в Англію і там, в 1851 році відбувається її перша зустріч із Учителем, якого вона ще в дитинстві називала своїм Покровителем.

 

Після цієї зустрічі – знову подорож у Південну Америку, Індію. Нові спроби потрапити до Тибету, а потім повернення до Америки через Китай та Японію. О. П. Блаватська переїжджає з однієї країни до іншої. І так продовжується протягом двох десятиліть – з 1848 до 1872 року. Тільки невеликий період часу, всього чотири роки, вона проводить із рідними на Кавказі.

 

Палка відданість своєму Вчителю, за допомогою якого вона, нарешті, пройшла в Тибеті визначені етапи своєї духовної підготовки, була тим безперервним імпульсом, який надихав її серце і спрямовував кожний крок.

 

Весною 1873 року за вказівкою Вчителя О. П. Блаватська їде в Париж, а згодом прибуває до Америки. Тут вона знаходить справжнього друга і помічника в особі полковника Генрі Олькотта, юриста за професією, людини високих моральних якостей. До них приєднується молодий ірландський адвокат У. К. Джадж. Вони разом із О. П. Блаватською стають засновниками Теософського товариства.

 

У 1875 році на квартирі Олени Петрівни відбувається відкриття Теософського товариства в присутності 17 осіб – редакторів, письменників, лікарів, вчених. Полковник Олькотт охарактеризував у своїй промові духовне становище світу, конфлікт між матеріалізмом і духовністю, з одного боку, і релігією та наукою, з іншого. Цьому була протиставлена філософія стародавніх теософів, які об'єднували воєдино обидва полюси життя. Перед новоутвореним Теософським товариством ставилась мета проявляти підтримку в поширенні стародавніх вчень Теософії та знань про закони, за якими живе Всесвіт.

 

Трохи пізніше вийшла фундаментальна праця О. П. Блаватської «Викрита Ізіда», написана за співучасті Г. Олькотта, який допомагав коригувати англійський стиль твору. Книга викликала великий інтерес у мислячої публіки та отримала схвальну оцінку в газетних публікаціях.

 

У 1878 році засновники Теософського товариства вирішили переселитися до Індії, оскільки саме тут бачили всі передумови для відродження древньої духовності Сходу. Розпочалась бурхлива робота, товариство розширилось, до нього вступило багато видатних людей Індії та інших країн. За редакцією О. П. Блаватської почав виходити журнал «Theosophist».

 

Вченням теософів зацікавився і редактор впливової газети А. П. Синнетт. Він разом з англійцем А. О. Хьюмом за допомогою О. П. Блаватської отримав можливість переписуватися з Великими Вчителями. З часом ці листи були опубліковані в книзі під назвою «Листи Махатм Синнетту» (скорочений варіант цієї книги в перекладі з англійської, який зробила О. І. Реріх, у першій половині ХХ століття був виданий під назвою «Чаша Сходу»).

 

Поблизу Мадраса, в Адьярі, засновується штаб-квартира Теософського товариства. Однак здоров'я О. П. Блаватської так погіршується, що виникає необхідність змінити клімат, і разом з Г. Олькоттом вона від'їжджає до Європи.

 

Вже в Німеччині Олена Петрівна починає посилено працювати над книгою «Таємна Доктрина». Два великих томи (третій їй так і не вдалося завершити), книги, які О.П. Блаватська вважала головною справою свого життя, публікуються в 1888 році, та ще за рік до цього вона засновує в Лондоні новий щомісячний журнал «Lucifer». З ранку до ночі, не даючи собі відпочинку, працювала Олена Петрівна за робочим столом.

 

І саме в цей час їй був нанесений удар наклепниками, які змовилися після її від'їзду з Індії. Удар був надзвичайно болісним. О. П. Блаватську звинувачували в шахрайстві як шпигунку. Розслідування та численні протести, які з цього приводу з'явились у газетах Індії та Америки, були видані пізніше окремою книгою.

 

Будучи обмовленою, страждаючи від хвороб, О. П. Блаватська продовжувала нести людям світло знань, які були духовною необхідністю часу. Вона ще написала «Ключ до теософії», «Голос Безмовності», численні статі. Будучи оточеною відвідувачами, вона брала участь у вечірніх зібраннях Теософського товариства. І як воїн на полі битви, закінчила життя за письмовим столом, за черговою роботою. Це сталось у травні 1891 року. За пропозицією ЮНЕСКО 1991 рік став роком пам'яті О. П. Блаватської – людини, яка повністю віддала своє життя на благо всього людства.