Пакт Реріха

Особливе значення в житті М. К. Реріха займала його широка громадська діяльність. Зокрема, з ім’ям Реріха пов’язаний один із найбільш гуманних рухів ХХ століття, який пронизаний ідеєю миру між народами. Девіз цього руху – «Мир через Культуру» – акцентував необхідність міжнародного захисту як у воєнний, так і в мирний час, культурних і освітніх установ, духовного багатства людства, вираженого в пам’ятках історії та культури. Протягом усього життя М. К. Реріх ставав на захист усього, що створено людським генієм і повинно бути збережене для майбутніх поколінь. Великий гуманіст і мислитель М. К. Реріх звертав увагу світової громадськості на те, що знищення досягнень культури підриває основи, на яких розвивається духовність.

Ще в 1903 році після подорожі стародавніми монастирями М. К. Реріх висунув ідею в Товаристві архітекторів про об’єднання сил для охорони пам’яток старовини.

Про свої враження він написав так:

«Минулого літа мені довелося побачити багато нашої справжньої старовини і мало любові навколо неї. Суворі вежі та стіни поросли, закрилися мирними берізками та чагарником. Величні, сповнені романтичного блиску собори пригнічені жахливими хатчинами. Сиві іконостаси спотворені нехудожніми добровільними пожертвуваннями. Все загубило свою життєвість. І стоять пам’ятники, оточені ворогами зовні та зсередини. Кому не дає спати на диво обпалена цегла, кому заважає стіна прокласти конку, кого турбують безневинні кахлі й до болю хочеться збити їх і віднести, щоб вони загинули в купі домашнього сміття.

Але поглянемо інакше, подивимось не нудним поглядом археолога, а теплим поглядом любові й захоплення.

Гріх, коли рідні, близькі усім нам пам’ятки давнини будуть стояти занедбаними… Дайте пам’ятнику живий вигляд, поверніть йому ті загальні риси, коли він красувався в минулому – хоч в деякій мірі поверніть! Не забудовуйте пам’ятники прибутковими домами; не заступайте їх казармами та сараями… Сумно, коли вмирає старовина, але ще страшніше, коли старовина залишається спотвореною, фальшивою, підробленою».

Почалась перша світова війна. Під бомбами й артилерійськими снарядами гинули безцінні пам’ятки архітектури та вмирали люди. Що можна було тоді зробити?

Червоний Хрест охороняв людей. Охороняв, правда, не завжди. Лють війни не зважала навіть на Червоний Хрест. Проте пам’ятки культури виявилися цілком беззахисними перед цією люттю. Було зруйновано стародавні собори Європи, горіли картини, статуї перетворювались на мармуровий пил. Гинуло те, без чого не могли існувати людська культура і людський дух. Війна знищувала матеріальну основу цього духу. Вона відкидала людство назад, перешкоджаючи його просуванню в майбутнє. Вона грабувала це майбутнє, намагаючись нічого не залишити прийдешнім поколінням.

Тоді, в 1914 році, Реріх запропонував Миколі ІІ впровадити серйозні державні заходи щодо всенародної охорони культурних скарбів. Пропозиція була вислухана ввічливо, але холодно, і до державних заходів руки так і не дійшли.

У 1929 році, після повернення М. К. Реріха з Центрально-Азійської експедиції, напередодні нових воєнних дій і напруженої політичної ситуації в світі, питання про охорону пам’яток мистецтва та культури знову було підняте. Саме тоді й був розроблений проект Пакту Реріха – Міжнародного договору про захист художніх і наукових установ та історичних пам’яток.

«Освітні, художні та наукові установи, – говорилось у ньому, – наукові місії, персонал, майно та колекції таких установ і місій вважатимуться нейтральними, і як такі, підлягатимуть заступництву та шануватимуться воюючими… Установи, колекції та місії, зареєстровані на підставі Пакту Реріха, виставляють відмітний прапор, який надасть їм право на особливе заступництво та повагу з боку воюючих держав і народів усіх країн, які домовилися».

Реріх підняв Знамено, на білому полотні якого було зображено амарантове коло, яке об’єднало у своєму центрі три круга. Три круга утворюють спрямований догори трикутник – символ еволюції на фоні вічності; єдність минулого, теперішнього і майбутнього; три неподільні складові Культури: науку, мистецтво і релігію.

Цей символ не був вигаданий художником, а був відомий ще з глибокої давнини. Його можна знайти на стародавніх каменях Монголії, на тамгах Тамерлана, на іконах Богородиці, Сергія Радонезького, Миколи Чудотворця і Архангела Михаїла, у вітражах готичних соборів, на фронтонах буддистських монастирів, на стародавніх печатках і монетах, менгірах Алтаю та Гімалаїв…

Пакт підтримали всі ті, для кого мир і цінності людської культури були дорогі: Рабіндранат Тагор і Сальвапалі Радхакрішнан, Ромен Роллан і Бернард Шоу, Альберт Ейнштейн, Герберт Уеллс та ін.

Був створений постійний комітет Пакту в Нью-Йорку. Згодом виникли комітети в Парижі та Брюгге. Про Пакт заговорили в Лізі Націй. Прихильники Пакту декілька разів збирали міжнародні конференції.

В 1935 році у Вашингтоні в Білому Домі під головуванням президента США Ф. Рузвельта представниками 21 країни Північної і Південної Америки був підписаний Пакт Реріха. Країни Європи і СРСР, які стояли на порозі другої світової війни, тоді, на жаль, не підписали цей Пакт.

Згодом, після другої світової війни, Пакт Реріха буде покладено в основу конвенції «Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту», яку буде прийнято в квітні 1954 на міжнародній Гаазькій конференції, що проходитиме під егідою ООН. Конвенцію підпишуть представники 56 країн, в тому числі й країни Європи, СРСР, і зокрема Україна, яка найбільше зазнала руйнувань, спричинених другою світовою війною. Станом на 1997 рік конвенцію підписали понад 80 держав.

Конвенція «Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту» – це перша міжнародна угода, в якій об’єднано правові норми щодо охорони культурної спадщини у світовому масштабі. Розроблена на основі «Пакту Реріха», висунутого відомим художником і громадським діячем М. Реріхом. Згідно з конвенцією, об’єктами міжнародної охорони є такі культурні цінності (рухомі або нерухомі, будь-якого походження та приналежності), які мають особливе значення для культурної спадщини кожного окремого народу. Це – пам’ятки архітектури, історії та мистецтва, релігійні чи світські, археологічні пам’ятки, рукописи, архіви, колекції, музеї, бібліотеки, а також центри, де зосереджені культурні цінності.

В конвенції зазначено, що збитки, завдані культурним цінностям, які є об’єктами міжнародної охорони, примножують втрати культурної спадщини всього людства. Згідно з цим документом, країни-учасниці конвенції зобов’язуються поважати культурні цінності, що захищаються конвенцією й які перебувають на їхній території й на території інших країн. Під час збройного конфлікту забороняється будь-яке використання цих цінностей, якщо воно може призвести до їх зруйнування або пошкодження. Договірні сторони повинні переслідувати й припиняти крадіжки, пограбування, акти вандалізму. Особи, винні в порушенні норм конвенції, притягаються до кримінальної відповідальності згідно з чинним національним законодавством. Конференція прийняла Виконавчий регламент процедури застосування конвенції та протокол щодо протизаконного вивезення культурних цінностей з окупованих території, який зобов’язує незаконного власника цих цінностей повернути їх після припинення воєнних дій. Було встановлено двоколірний (синьо-білий) розпізнавальний знак для позначення культурних цінностей, що перебувають під захистом конвенції [1; 2].

30 червня 2020 року Україна завершила процес приєднання до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року [3].

Відповідальність і солідарність, основи кооперації та взаємодопомоги мають дуже важливе значення для сьогодення і для майбутнього. «Коли країни об’єднуються під цими принципами, тоді дійсно Пакт може називатись Червоним Хрестом Культури. Адже не для однієї холодно-формальної охорони створюється Пакт, але саме для поглиблення культурної свідомості, що поведе до охорони живого і благодатного» (М. К. Реріх).

Підписання Пакту Реріха, що має загально планетне, космічне значення, послужило початком процесу відродження істинної Культури й духовності, стало вершиною громадсько-культурної діяльності М. К. Реріха.

Перелік посилань

  1. Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту // Вікіпедія: вільна енциклопедія.
    URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/гаагзька_конвенція (дата звернення: 06.05.2023).
  2. Виконавчий регламент Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. Документ 995_721, поточна редакція – Прийняття від 14.05.1954. // Верховна Рада України: Законодавство України.
    URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_721#Text (дата звернення: 06.05.2023).
  3. Україна приєдналася до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року. Опубліковано 01 липня 2020 року о 16:40 // Постійне представництво України при ЮНЕСКО.
    URL: https://unesco.mfa.gov.ua/news/ (дата звернення: 06.05.2023).

  • Знамено Миру і знак триєдності

  • Інститут «Урусваті»

  • Центрально-Азіатська експедиція