Ідея серця в гуманітарних науках і нові психофізіологічні відкриття

Серце займає особливе положення в сфері гуманітарних наук. Так, у християнській і східній філософії серце вважається провідним вищим органом людини [1-3], в українській традиції відома «філософія серця», яку започаткував Г. С. Сковорода, розвивав П. Юркевич [4], досліджував Д. Чижевський [5; 6] та ін. У філософському вченні Живої Етики, створеному М. К. Реріхом і О. І. Реріх у співпраці з групою східних Учителів, ціла книга присвячена серцю [7]. В зв’язку з цим виникло поняття «кордоцетризму», як методологічного принципу розуміння людини [8]. Відомий кордоцетризм і в педагогіці як «педагогіка серця», яскравими представниками якої є Я. А. Коменський [9], В. О. Сухомлинський [10; 11], Ш. О. Амонашвілі [12].

Узагальнюючи філософські праці, присвячені феномену серця, можна виділити такі основні положення філософії серця:

• серце є центром мікрокосмосу (людини), центром людської душі, що містить цілий всесвіт;
• серце людини є сонцем організму;
• серце є центром духовного життя людини і особливим органом вищого пізнання, сприйняття вищої реальності, Бога, зв’язку з Космосом;
• серце є основою релігійної свідомості та головним аргументом буття Божого;
• серце є глибшою основою душевного життя, ніж розум, містить усю безпосередність буття, первинно дарованого Богом;
• серце є домом духу, в серці знаходиться совість людини;
• серце є осередком почуттів і переживань, найвищим серед яких є любов;
• в серці міститься глибинна сутність, справжнє «я» людини;
• серце визначає індивідуальність людини, її неповторність, в ньому записана таємниця призначення кожного;
• серце є органом, який мислить, у якому зароджуються думки, воно є престолом свідомості, осередком психічної енергії та чуттєзнання.

Паскаль говорить про те, що серце має свої доводи, свою логіку, а М. Шеллер, базуючись на вченні Паскаля, виводить поняття «порядок серця», «логіка серця», «математика серця», яка настільки ж строга, об’єктивна, абсолютна і непорушна, як правила і висновки дедуктивної логіки, але це логіка, про яку розсудок нічого не знає [13].

В. Летцев, розглядаючи «філософію серця» П. Юркевича, бачить її як шлях поглибленого розуміння особистості [14].

Педагогіка серця, приймаючи всі положення філософії серця виводить важливий принцип: в основі виховання особистості лежить виховання серця, потрібно виховувати серце, облагороджувати в ньому почуття, енергія яких невимірна, а не тільки розвивати інтелект і наповнювати його знаннями, які при наявності неосвіченого серця можуть бути застосовані на шкоду людям. За висловом А. Ейнштейна «Справжня проблема лежить в Серці і думках людини. Це проблема, що не стосується фізики, а етична, моральна. Простіше змінити склад плутонію, ніж вигнати злого духа з людини. Що нас лякає – це не сила вибуху атомної бомби, а сила злості людського Серця, його власна сила вибуху на злі вчинки» [цит. за: 12, с. 28-29]. Справжнє виховання може здійснюватися лише від серця до серця, адже, як зазначає Ш. О. Амонашвілі: доброта виховується добротою, любов виховується любов’ю, радість виховується радістю, терпіння виховується терпінням, благородство виховується благородством, а Серце виховується Серцем [12, с. 38].

Інша ситуація довгий час зберігалася в природничих науках, де серце розглядалося всього лиш як порожнистий м’язовий орган, який виконує насосну функцію і призначений для перекачування крові. Тобто існував великий розрив між гуманітарними і природничо-науковими уявленнями про серце, який породжував такий самий розрив у світогляді людей і в їхній свідомості, що, безумовно, має свої негативні наслідки. Багаторічна першість серцево-судинних хвороб по захворюваності та смертності населення цивілізованих країн, на нашу думку є невипадковою, вона якраз відображає розрив між раціональним інтелектом та внутрішнім світом серця людини.

Але, за останні роки відбулися дивовижні відкриття, пов’язані з фізіологією і психофізіологією серця.

В 1983 році серце було визнане ендокринним органом. Серце виробляє декілька гормонів, один із них, що називається пептидом передсердя, знижує викид гормону стресу – кортизолу. Серце також виробляє окситоцин – «гормон любові», який з’являється, коли людина переживає почуття любові. Серце також сприяє виробленню цього гормону в головному мозку [15].

Джон Ендрю Армор, знаменитий нейрокардіолог із Далхаузького Університету (Галіфакс, Нова Шотландія), відкрив, що серце має свій власний мозок і нервову систему, подібні до головного мозку. (За деякими даними нейрони складають від 60 до 65 відсотків серцевих клітин [17, с. 102]). Армор заснував у науці нову галузь «нейрокардіологія», через посередництво якої було вивчено, що цей «серцевий мозок» володіє обчислювальними здібностями і здійснює вплив як на функціонування серця, так і мозку. З 1991 року почали фокусувати увагу на серці, як на джерелі енергії і мислення [16,c. 61].

В 1991 році Д. Чайлдр (Doc Childre)  разом з Г. Мартіном (Howard Martin) заснував Інститут Математики Серця (HeartMath), в якому були зроблені цікаві дослідження і спостереження, пов’язані з психофізіологічними функціями серця, основні з яких наведені нижче.

Серце є дуже потужним джерелом електроенергії в нашому організмі, який у 40-60 разів більш потужний, ніж головний мозок, який є другим за потужністю виробником електроенергії. Електроенергія, що виробляється в серці, проникає в кожну клітинку тіла [15].

Електроенергія серця утворює електромагнітне поле, яке розповсюджується навколо нашого тіла з усіх боків в радіусі від дванадцяти до п’ятнадцяти футів (3,66 – 4,57 м) у формі торуса, який, очевидно, функціонує як голограма, тобто в будь-якому місці серцевого поля представлені всі частоти серцевого спектра. Згідно твердженням фізиків, торус є стабільною формою енергії, яка, будучи вироблена і почавши функціонувати, прагне до постійного самовиробництва [17, с. 91-95]. Електромагнітне поле, яке виробляється серцем, у п’ять тисяч разів сильніше, ніж поле, що виробляється головним мозком [16,c. 66].

Серце веде складний діалог з мозком і світом у цілому та вибирає з ієрархії електромагнітних полів конкретну інформацію, потрібну нашому життєвому досвіду. В той же час тіло переводить назад, на ту ж ієрархію полів, повідомлення про індивідуальну реакцію на реальність, з якою людина стикається. Тобто, відбувається динамічний зворотний зв’язок між людиною і світом [17, с. 97].

Серце спілкується і з іншими системами тіла, наприклад імунною. Серце є найпотужнішим органом, сигнали якого впливають на всі інші органи тіла. Сигнали серця в організмі передаються чотирма основними шляхами: нервовим, гуморальним, електромагнітним та механічним через енергію пульсових хвиль.

Сигнали серця можуть бути когерентними і некогерентними в залежності від почуттів, які в нас виникають. При позитивних почуттях серце посилає когерентний сигнал до всіх інших органів і до мозку в тому числі.

Наш емоційний стан і серце значно впливають на здатність мозку думати і переробляти інформацію. Коли частотні характеристики діяльності головного мозку синхронізуються з ритмічними моделями серця, ми швидше думаємо, діємо більш розумно і злагоджено. Неузгодженість і хаос в почуттях та між мозком і серцем тягнуть за собою гальмування кори головного мозку, через що порушується внутрішня і зовнішня злагодженість нашого мислення і діяльності, ми робимо багато помилок, про які потім шкодуємо  [16, c. 65-67].

Коли люди торкаються одне одного або знаходяться на близькій відстані, сигнал серцебиття однієї людини реєструється в мозкових хвилях іншої людини. При цьому електрокардіограма (ЕКГ) однієї людини була зареєстрована в електроенцефалограмі (ЕЕГ) і ще будь де в тілі іншої людини. У деяких випадках така взаємодія простежувалася, навіть коли люди були на відстані 4 футів (1,2 м) одне від одного [16, c. 71-72].

Ще варто взяти до уваги, що під час внутрішньоутробного розвитку серце формується першим, воно починає працювати, ще до появи фізичного мозку. І таким чином серце, маючи свій розум, «вирощує мозок».

Звідси дослідники Інституту Математика Серця виводять такі положення:

1. Серце може впливати на наше мислення, почуття, фізіологію і поведінку.
2. Серце є ключем до досягнення гармонії розуму і тіла. Воно має силу приносити баланс у наші фізичні системи. Це серце, а не мозок є «володарем» тіла.
3. Мислення розповсюджується через весь людський організм, а не тільки локалізовано в мозку. Серце є мислительною системою, яка здійснює глибокий вплив на функціонування мозку.

Наведені вище психофізіологічні дослідження підводять природничо-науковий фундамент під положення філософії та педагогіки серця і наочно показують необхідність виховання серця.

Література

1. Архиепископ Лука (Войно-Ясенецкий). Сердце как орган высшего познания // Архиепископ Лука (Войно-Ясенецкий). Дух, душа и тело. – Краматорск: Украинская православная церковь Полтавская епархия Спасо-Преображенский Мгарский монастырь; Изд-во ЗАО «Тираж-51», 2002. – 136 с. – С. 24-47.
2. Святитель Феофан Затворник. Сторона чувства – сердце. Важное значение сердца в жизни человека. Влияние страстей на сердце // Святитель Феофан Затворник. Что есть духовная жизнь и как на нее настроиться. – Каменец-Подольский, 2003. – С. 20-23.
3. Вышеславцев Б. П. Сердце в христианской и индийской мистике // Вопросы философии. – 1990. – № 4. – С. 63.
4. Кострюкова Л. О. П. Д. Юркевич и его «философия сердца»: Учеб. пособие. – Днепропетровск: Изд-во Днепропетр. университета, 2001.
5. Валявко І. Дмитро Чижевський – фундатор поняття “філософія серця”. – http://www.library.kr.ua/elmuseum/chizhevsky/valavko.html
6. Чижевський Д. І. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф.. Леоніда Ушкалова. – Харків: Прапор, 2004. – 272 с. – С. 137-142.
7. Сердце // Учение Живой Этики: В трех томах. Т. 2. / Сост. Г. Е. Чирко. – СПб.: отд-ние изд-ва «Просвещение», 1994. – С. 389-562.
8. Більчук Н. Л. Кордоцентризм як методологічний принцип цілісного розуміння людини та її місця в суспільстві: Автореф. дисс. … канд. філософ. наук: 09.00.03 – соцiальна фiлософiя та фiлософiя iсторiї. – Харків: Нацiональний аерокосмiчний унiверситет iм. М. Є. Жуковського “ХАI” Мiнiстерства освiти i науки України, 2001. – 18 с.
9. Коменский Я. А. Лабиринт света и рай сердца // Избр. пед. соч.: В 2-х т. – Т. 1. – М.: Педагогика, 1982.
10. Сухомлинский В. А. Не только разумом, но и сердцем… / Сост. Л. В. Голованов. – М.: Молодая гвардия, 1990.
11. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям // Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. Рождение гражданина. Письма к сыну. – 2-е изд. – К.: Рад. шк., 1987. – 544 с. – С. 13-234.
12. Амонашвили Ш. А. Без сердца что поймем? – М.: ООО “Издательский Дом Шалвы Амонашвили”; Лаборатория гуманной педагогики МГПУ, 2004. – 64 с.
13. Шелер М. Ordo amoris. –
14. Летцев В. «Філософія серця» П. Юркевича та поглиблене розуміння особистості // Психолог. – 2005. – Січень 2 (146). – С. 13-17.
15. Институт Математики Сердца. Когда любовь не является эмоцией: Интервью Сюзан Барбер с Говардом Мартином. –
16. Орме Г. Эмоциональное мышление как инструмент достижения успеха. – М.: «КСП+», 2003. – 272 с.
17. Пирс Дж. Ч. Биология трансцендентного / Перев. с английского Ю. Сараевой. – М.: «Гаятри», 2006. – 400 с.