Парапсихічні феномени в контексті ціннісних орієнтацій молоді: психофізіологічні й патопсихологічні аспекти

У наш час, коли відбуваються швидкі й кардинальні зміни в житті суспільства, спостерігаються також значні зміни у світоглядних позиціях та ціннісних орієнтаціях людей. Зруйнувались стереотипи сприймання оточуючої дійсності, які існували в нашому суспільстві протягом десятків років. З’явилось багато новацій, як у політичній і економічній сферах, так і в духовному житті. Вони принесли із собою й нові цінності, що визначають життєві прагнення людей.

До багатьох із цих явищ і цінностей ще й досі не сформовано загальновизнаного ставлення в науково-педагогічному світі та на суспільному рівні (прикладом можуть бути: новітні релігійні течії, екстрасенсорика, реклама з використанням психотехнологій впливу на свідомість, різноманітні новітні психотерапевтичні й цілительські методики та ін.). Такий стан речей безпосередньо відбивається на молоді, яка складає значну й досить активну частку суспільства.

Особливістю молодих людей є те, що їхня світоглядна позиція та ієрархія цінностей ще не сформовані остаточно, а перебувають в процесі формування. Значний вплив на цей процес здійснюють науково-педагогічні погляди та суспільна думка з приводу тих чи інших явищ життя, які передаються молодому поколінню під час навчання у вузах та інших закладах освіти. Стихійність і хаотичність суспільних поглядів породжуватиме відповідно й стихійність у формуванні системи цінностей молодої людини. Тому пошук на підставі загальнолюдських цінностей визначеності стосовно тих чи інших новацій, що входять у життя, є важливим завданням сучасного етапу. Особливо це стосується підготовки фахівців у галузі практичної психології та соціальної педагогіки. Адже їх професійна діяльність має безпосереднє відношення до формування свідомості й ціннісних орієнтацій молоді, а також інших людей.

Серед новацій, відносно яких панує неоднозначне ставлення в суспільстві, – парапсихічні феномени, тобто явища і здібності, які не знайшли вичерпного пояснення з боку психології та природничих наук і є предметом дослідження парапсихології. Про існування цих феноменів є багато свідчень в літературі, присвяченій східним і західним релігійним системам і практикам, в працях О.П.Блаватської, О.І.Реріх, Н.П.Бехтеревої [2, 192-255]. До парапсихічних явищ відносяться: телепатія, дермобачення, психометрія, телекінез, левітація, яснобачення, ясночуття та ін. [3, 256-258]. Людей, які володіють зазначеними здібностями, в релігійних системах прийнято називати чудотворцями, провидцями, а в науковій сфері – екстрасенсами.

Згідно релігійної літератури такі надзвичайні здібності бувають притаманні людям, які досягли певного рівня у своєму духовному розвитку [4; 6]. Розвиток, в тому числі й духовний, є природною потребою, закладеною від народження у свідомості кожної людини [1, 20]. Парапсихічні феномени можуть розглядатися в якості життєвої цінності духовного рівня і ставати об’єктом устремлінь молодої людини, яка прагне до саморозвитку, самовдосконалення і шукає розуміння сенсу життя.

Людину можна розглядати як цілісну ієрархічну систему, яка складається з трьох рівнів: духовного, психічного (або душевного) і фізіологічного (або біологічного). У духовному розвитку провідну роль мають зміни в духовній сфері, на що вказує його назва. Духовно спрямована діяльність – зусилля, націлені на розвиток власної свідомості, суспільно корисна праця і служіння ідеалам спільного блага – розвиває нашу духовну сферу, що поєднується з відповідним розвитком душевної сфери. А це, в свою чергу, в силу психофізіологічних зв’язків викликає перебудову у функціонуванні фізичного організму, тобто в біохімічних, в біофізичних і фізіологічних процесах організму і, зокрема, в нервовій системі. Такий розвиток призводить до появи можливості сприймати і усвідомлювати явища внутрішнього і зовнішнього світу, які раніше знаходились за межами усвідомленого сприймання. Відповідно з’являється й можливість свідомого впливу на ці явища і процеси, що й становить суть парапсихічних (екстрасенсорних) здібностей. Визначальним при цьому є їхній супутній характер походження, наявність свідомого контролю над ними і їх підпорядкованість вищим устремлінням в потребнісно-мотиваційній сфері особистості.

Разом із тим, існують різноманітні психотехніки і вправи, спрямовані на досягнення парапсихічних феноменів шляхом безпосереднього впливу на психофізіологічні процеси (наприклад: медитації, концентрації, візуалізації, різноманітні дихальні вправи, в т.ч. пранаяма та ін.). Зазначені психофізичні вправи не призводять до зростання духовності людини, тому що моральні якості, які є її основою, можна розвивати лише у процесі взаємодії з іншими людьми. О.І. Реріх писала: “Але так як пранаяма не може дати нам духовності, то й піклуватися про неї не будемо. Найважливішим є загартувати себе в чистоті спонук, думок і вчинків, а зробити це ми можемо, лише перебуваючи серед людей, серед перешкод…” [10, 159].

У випадку використання психофізичних вправ для здобуття парапсихічних здібностей, відбувається однобокий розвиток психофізіологічної сфери, який не відповідає розвитку духовної сфери, тобто розвиток людини відбувається дисгармонійно. Такі парапсихічні прояви, можуть помилково сприйматись за справжні духовні досягнення, але вони мають свою назву “психізм” [9, 312; 11, 194], що дозволяє відрізняти іх від істинної духовності. Значне порушення рівноваги в духовно-психічній сфері людини може призвести до психічних розладів, чому є достатньо прикладів у психіатричній практиці. Як пише Г.Рейнін: “Лікарні наповнені екстрасенсами. …Тими, хто не зміг впоратися з нахлинувшим потоком інформації або з голосами, або з якимись снами, або з якимись гуру, які приходять ночами й розповідають, що і як робити” [7, 223].

Коли парапсихічні здібності сприймаються як еквівалент високого рівня духовного розвитку і перетворюються на самоціль, то поява парапсихічних феноменів буде означати досягнення мети. А це, по суті, є припинення духовного розвитку людини. О.І.Реріх писала з цього приводу: “У житті нам доводилося часто стикатися із психіками, які настільки вдовольнялися своїми астральними видіннями й відвідувачами, рахуючи це вищим досягненням, що втрачали всяке устремління до самовдосконалення, вважаючи себе особливо привілейованими і уже все осягнувшими. Це найжахливіше, що можна собі уявити. Бо в ту хвилину, коли ми визнаємо себе вже осягнувшими, ми, істинно, вмираємо для майбутнього” [8, 430].

Це можна глибше зрозуміти через механізм формування патологічної потреби, як його описує Б.В. Зейганик [5, 448-460]. В даному випадку відбувається зміщення мотиву з духовного розвитку на побічний продукт цього процесу у вигляді розвитку психічних сил, і духовна сфера залишається осторонь. Крім того, поява парапсихічних здібностей часто пов’язана із виникненням особливого стану зміненої свідомості, який супроводжується вираженими приємними емоційними переживаннями у формі екстазу. (Саме на досягнення екстатичних переживань, які розглядаються як стан духовного прозріння, спрямовані більшість медитативних і дихальних вправ). При цьому може виникнути бажання повторно і неодноразово переживати такий стан, подібно до того як при вживанні наркотичних речовин виникає потяг до повторного переживання наркотичного екстазу. Це є небезпечним в плані розвитку узалежнення особистості від “психічного наркотику”, яким в даному випадку стає парапсихічна практика.

Надмірне захоплення й занурення у екстрасенсорні форми сприйняття оточуючого світу може призвести до формування “патогенної системи вірування” [7, 211-225], яка обумовлює жорсткість світоглядної позиції особистості і може призвести до розвитку сектантських тенденцій в її діяльності.

Отже, парапсихічні феномени є новітнім явищем, яке протягом останніх років досить швидко увійшло в духовне життя нашого суспільства завдяки кардинальним змінам в інформаційному просторі нашої держави. Вони можуть виступати в якості життєвої цінності і займати різну позицію в ієрархії ціннісних орієнтацій молодої особистості, яка прагне до самовдосконалення; перетворення парапсихічних феноменів на самоціль в діяльності молодої людини може призвести до патологічних викривлень в її потребнісно-мотиваційній сфері і навіть до психічних розладів. Важливо завчасно формувати у молоді адекватне ставлення до парапсихічних феноменів. Цьому сприятиме їх усебічне наукове вивчення і створення доцільного і співвимірного розуміння цих явищ у науково-педагогічній сфері, зокрема при підготовці практичних психологів і соціальних педагогів – фахівців, які мають безпосереднє відношення до освіти й виховання молоді.

Література

1. Амонашвілі Ш.О. Школа Життя. /Пер. з російської. – Хмельницький: Подільський культурно-просвітительський центр ім. М.К.Реріха, 2002. – 172 с.
2. Бехтерева Н.П. Магия мозга и лабиринты жизни. – СПб.: Изд-во «Нотабене», 1999.
3. Дубров А.П., Пушкин В.Н. Парапсихология и современное естествознание. – М.: СП “Соваминко”, 1989. – 280 с.
4. Житіе и подвиги Преподобнаго и Богоноснаго отца нашего Сергия игумена Радонежскаго и всея России чудотворца. – Свято-Троицкая Сергиева Лавра. Собственная типографія, 1904.
5. Зейгарник Б.В. Патопсихология. Под ред. А.С.Спиваковской. – М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Прес, 2000. – 576 с.
6. Преподобный Серафим Саровский. Житие, пророчества, наставления. Сборник. – Мн.: Лучи Софии, 1997. – 240 с.
7. Рейнин Г. Картина мира, его описание и патогенные системы верований // В кн.: Психология религиозности и мистицизма: Хрестоматия. /Сост. К.В.Сельченок. – Мн.: Харвест; М.: АСТ, 2001. – 544 с.
8. Рерих Е.И. Письма. Т. II. (1934 г.). – М.: Международный Центр Рерихов, 2000. – 576 с.
9. Рерих Е.И. Письма Елены Рерих, 1929-1938. В 2-х т. Т. 1. – Мн.: Белорусский фонд Рерихов; ПРАМЕБ, 1992. – 444 с.
10. Рерих Е.И. Письма Елены Рерих, 1929-1938. В 2-х т. Т. 2. – Мн.: Белорусский фонд Рерихов; ПРАМЕБ, 1992. – 432 с.
11. Учение Живой Этики: В 3-х томах. Т. 3. – СПб., 1993.