Психологічна модель культури здоров’я особистості

Стаття присвячена психологічним аспектам проблеми культури здоров’я особистості. Мета статті: розробити психологічну системну модель культури здоров’я особистості. Проведено теоретичне дослідження наукових публікацій, присвячених проблемі культури здоров’я особистості. Використано системний і культурно-історичний підхід і теоретичні методи: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Здійснено аналіз існуючих визначень поняття «культура здоров’я особистості» та виділено найбільш суттєві характеристики цього феномену. Дано визначення культури здоров’я особистості згідно теоретичних положень сучасної психології про вищі психічні функції. Описано загальну психологічну структуру культури здоров’я особистості, в якій виділено п’ять ієрархічних рівнів: вольовий, потребово-мотиваційний, інтелектуально-когнітивний, афективний, поведінковий. Встановлено взаємовідповідність запропонованої психологічної моделі культури здоров’я особистості з іншими філософськими і педагогічними моделями.

Ключові слова: культура здоров’я, особистість, психологічна модель культури здоров’я особистості.

Постановка проблеми.

В умовах загальної тенденції гуманізації освітнього процесу та розвитку гуманно-особистісного підходу до виховання і навчання особистість людини як об’єкт психологічних досліджень набуває особливої актуальності. Говорячи про особистість будемо розуміти її як цілісність, здатну до самовизначення, яка складається із відношень до оточуючого світу, інших людей та самої себе [23, с.67]. Важливою умовою гармонійного розвитку особистості та її самореалізації є здоров’я людини, яке завжди було важливим об’єктом наукових досліджень. Тим більше тепер в епоху катастрофічного зростання кількості різноманітних захворювань, психічної та соматичної патології науковому вивченню феномену здоров’я і методів його збереження і зміцнення приділяється все більше уваги. В 80-х роках ХХ століття в наукових публікаціях з’явилося поняття «культура здоров’я» [8, с.22]. Воно започаткувало новий напрям міждисциплінарних наукових досліджень, пов’язаних зі здоров’ям. На сьогоднішній день кількість наукових публікацій, присвячених феномену під назвою «культура здоров’я» сягає багатьох десятків. Найбільшої уваги він отримує з боку науковців педагогічного спрямування, хоча є й дослідження його соціологічних аспектів [21].

Зокрема, педагогічні засади формування культури здоров’я школярів досліджені у працях Л. М. Аллакаєвої [1], В. П. Горащука [8], Ю. Б. Мельника [19], С. В. Кириленко [12]. Багато досліджень присвячено формуванню культури здоров’я студентів [3; 5; 9; 15; 20]. Є також дослідження, що мають вузькопрофесійну орієнтацію [2; 7; 16; 22].

Єдина загальновизнана концепція культури здоров’я поки що відсутня. Дослідниками запропоновано багато різноманітних визначень поняття «культура здоров’я», розроблено різні педагогічні моделі культури здоров’я особистості та процесу її формування.

Виходячи із того, що педагогічний процес ґрунтується на психологічних закономірностях, ми вважаємо, що для подальшого удосконалення педагогічних методів розвитку культури здоров’я у різних категорій учнівської і студентської молоді та інших верств населення необхідні психологічні наукові дослідження даної проблематики, яких нам не вдалося знайти серед існуючих публікацій. В даному випадку стан психологічної наукової розробки даної проблематики не відповідає вимогам педагогічної практики, які зростають з кожним роком. Зокрема, необхідна науково обґрунтована психологічна модель культури здоров’я, наявність якої дасть теоретичну основу для удосконалення педагогічних методів і підвищення ефективності процесу виховання культури здоров’я у людей різних вікових категорій.

Мета статті: розробити психологічну системну модель культури здоров’я особистості.

Для досягнення цієї мети ми вважаємо за необхідне розв’язання наступних завдань:

1. здійснити теоретичний аналіз існуючих визначень поняття «культура здоров’я особистості» та виділити найбільш суттєві психологічні характеристики цього феномену;
2. сформулювати визначення культури здоров’я особистості згідно теоретичних положень сучасної психології про вищі психічні функції, а саме системної та культурно-історичної концепцій;
3. описати загальну психологічну структуру культури здоров’я особистості.

Методика та організація дослідження.

Для досягнення поставленої мети нами проведено теоретичне дослідження знайдених нами наукових публікацій, присвячених проблемі культури здоров’я особистості. При цьому ми використовували системний та культурно-історичний підхід і теоретичні методи, такі як: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.

Результати теоретичного аналізу проблеми.

На сучасному етапі наукової розробки проблеми культури здоров’я різними дослідниками запропоновано досить велику кількість визначень поняття «культура здоров’я особистості». Нами знайдено і проаналізовано 19 визначень цього поняття, представлених різними авторами в науково-педагогічній літературі. В результаті проведеного аналізу ми виділили найбільш суттєві характеристики за допомогою яких описується феномен культури здоров’я особистості.

Найбільш часто культура здоров’я визначається як складовий компонент загальної культури особистості [4; 7; 8, 22; 12, 8; 24], а також як інтегративне або інтегроване особистісне утворення [2; 18; 22, 11] чи інтегрована (інтегральна) якість особистості [7; 12, 8].

Близькими до цих характеристик культури здоров’я особистості є такі:

• складно структурне утворення особистості [11, 94];
• цілісне особистісне утворення [16];
• якісне утворення особистості [8, 30; 15, 66];
• специфічна якість динамічної структури особистості [8, 21];
• комплекс зв’язаних зі здоров’ям різноманітних соціокультурних якостей особистості [1, 16].

Часто зустрічається описання культури здоров’я як системи, наприклад:

• цілісна система [24];
• складна динамічна система [9, 161];
• складна динамічна функціональна система (Н. Б. Захаревич, Т. О. Калинина, С. В. Попов, Л. Г. Татарникова) [3, 64];
• система характеристик особистості (цільових, когнітивних, операціональних, мотиваційно-потребових) [13];

Є і більш вузькі визначення культури здоров’я, такі як:

• характеристика творчих сил і здібностей людини, спрямованих на створення, збереження і розвиток власного і суспільного здоров’я [20, 13];
• духовно-практична діяльність особистості, спрямована на самооздоровлення і самовдосконалення [14, 66];
• активна діяльність суб’єкта по досягненню стану гармонічної саморегуляції організму і його динамічної взаємодії з середовищем [17, 149];
• одна з основних форм опанування людиною зовнішньою і внутрішньою природою, спосіб створення гармонії свого існування в найширшому розумінні [24];
• динамічний стереотип поведінки, вироблений на підставі справжніх потреб, що сприяє здоровому способу життя і визначає бережне ставлення до здоров’я оточуючих людей [13];
• ціннісне ставлення до здоров’я [1, 15];
• сукупність знань [19];
• показник вихованості особистості [12, 8];
• показник цілісного розвитку особистості [7].

Із наведеного переліку визначень ми виділили такі основні поняття, якими характеризують феномен культури здоров’я особистості:

1. складовий компонент загальної культури особистості;
2. інтегративне складно структурне особистісне утворення;
3. інтегральна якість особистості;
4. цілісна складна динамічна функціональна система;
5. характеристика сил і здібностей людини;
6. активна духовно-практична діяльність;
7. динамічний стереотип поведінки;
8. ціннісне ставлення до здоров’я;
9. сукупність знань;
10. показник вихованості і розвитку особистості.

Узагальнюючи, можна визначити культуру здоров’я особистості як складовий компонент загальної культури особистості, що являє собою інтегративне особистісне утворення у вигляді складної динамічної функціональної системи, яка охоплює ціннісне ставлення до здоров’я, сукупність відповідних знань і активну духовно-практичну діяльність, спрямовану на самооздоровлення і самовдосконалення. Культура здоров’я є інтегральною якістю особистості та показником її вихованості і розвитку.

Із даного визначення, ми бачимо, що культура здоров’я як психологічний феномен є якісним прижиттєвим здобутком особистості (оскільки культурною людина не народжується а стає в процесі свого прижиттєвого розвитку), в якому задіяні всі структурні підрозділи особистості:

• вольова сфера, завдяки якій можлива цілеспрямована активна діяльність, спрямована на самооздоровлення;
• потребово-мотиваційна, зв’язана з системою ціннісних орієнтацій на здоров’я;
• когнітивно-інтелектуальна, яка є головним інструментом здобуття знань, пов’язаних зі здоров’ям;
• афективна, в якій безпосередньо відображаються потреби і ціннісні відношення особистості;
• поведінкова, в якій відбувається реалізація відповідної діяльності.

Виходячи із проведеного аналізу літературних даних, ми уявляємо культуру здоров’я особистості як складну динамічну функціональну систему вищих психічних функцій людини, об’єднаних для реалізації здоровотворчої діяльності. Вона є продуктом культурно-історичного розвитку, має складну системну та ієрархічну організацію, є динамічною, змінюється з віком під впливом як зовнішніх (соціальних), так і внутрішніх факторів (в тому числі і зі зміною потреб). Тобто, культура здоров’я особистості як психологічне явище відповідає основним сутнісним характеристикам вищих психічних функцій людини, про які говорить О. Д. Хомська, порівнюючи між собою когнітивні та емоційно-особистісні процеси [25, 52]. Якщо взяти до уваги, що вищі психічні функції самі по собі мають складну системну ієрархічну організацію, то культура здоров’я особистості постає як система систем або метасистема.

В цій метасистемі можна ми виділяємо два аспекти: 1) змістовний і 2) динамічний. Відповідно, ієрархічні рівні (підсистеми) психологічної структури культури здоров’я особистості можна представити наступним чином (табл. 1):

Таблиця 1. Ієрархічні рівні (підсистеми) психологічної структури культури здоров’я особистості

Вищенаведена психологічна структура культури здоров’я особистості цілком узгоджується із філософською трихотомічною концепцією культури здоров’я як синтезу трьох складових: філософії здоров’я, науки здоров’я і мистецтва здоров’я, представленою нами раніше [6]. В даному випадку філософія здоров’я формує систему ціннісних орієнтацій та розвиває потребово-мотиваційний компонент культури здоров’я особистості, а також сприяє формуванню її активної життєвої позиції відносно власного здоров’я. Наука здоров’я формує систему знань про здоров’я і методи його збереження та розвиває відповідну пізнавальну діяльність та інтелектуальну саморегуляцію особистості. Мистецтво здоров’я пов’язане із розвитком емоційної регуляції та формуванням навиків здоровотворчої діяльності.

Інший поділ культури здоров’я, який зустрічається в літературі, на духовний, психічний і фізичний компоненти [8, 2] також не вступає в суперечку із структурою, представленою в таблиці 1. Так, якщо духовний компонент розуміти як свідому і відповідальну життєву позицію особистості засновану на гуманістичних ціннісних орієнтаціях, то йому відповідають вольовий і потребово-мотиваційний рівні культури здоров’я особистості. Тобто, основою духовної складової ми вважаємо наявність внутрішнього джерела вольової активності та найвищий (духовний) аспект систем потреб і мотивацій особистості, зокрема ідеальну потребу пізнання і соціальну потребу жити, діяти «для інших» [10, 112]. Психічному компоненту культури здоров’я відповідають інтелектуально-когнітивний та афективний рівні, а фізичному компоненту – поведінковий рівень, який тісно зв’язаний зі станом фізіологічних процесів організму.

Запропонована нами психологічна модель культури здоров’я особистості узгоджується також і з педагогічною моделлю, розробленою О. Л. Трещьовою, яка розглядає культуру здоров’я особистості з позицій структурно-системного підходу і, уявляючи її у вигляді цілісної системи, виділяє в ній три компоненти: 1) мотиваційно-особистісний, що вміщує в собі розвиток потреби у підвищенні рівня здоров’я, мотивів здорового стилю життя, вдосконалення властивостей і якостей особистості, які забезпечують процес саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення; 2) когнітивний, що являє собою цілісну практико-орієнтовану систему валеологічних знань і вмінь фізичного і психічного саморозвитку, сукупність норм і цінностей, що забезпечують уявлення про роль і місце культури здоров’я в системі суспільних відношень; 3) діяльнісний, який забезпечує досягнення певного рівня здоров’я через особистісно-значущий та індивідуально-орієнтований здоровий спосіб життя [24]. І зконцептуальною моделлю В. П. Горащука [8, 23-24], який розглядає культуру здоров’я особистості як сукупність трьох компонентних блоків:

• програмно-змістовного, що вміщує систему знань та інтелектуальних умінь, пов’язаних з різними аспектами здоров’я;
• потребнісно-мотиваційного, що відбиває світоглядний бік культури здоров’я особистості та вміщує систему гуманістичних ціннісних орієнтацій та систему оптимістичних добрих ставлень особистості до самої себе і всього існуючого;
• діяльнісно-практичного, що характеризує оволодіння людиною необхідним обсягом умінь і навичок виконання оздоровчих технологій щодо здійснення здорового способу життя і відбиває практичну спрямованість особистості на активну, плідну, довгу й щасливу життєдіяльність.

В даному випадку програмно-змістовний блок можна співвіднести з інтелектуально-когнітивним рівнем, потребнісно-мотиваційний – з однойменним йому рівнем нашої моделі та з афективним, який є безпосереднім проявом системи потреб і охоплює систему емоційних ставлень особистості до різних життєвих явищ, діяльнісно-практичний – з вольовим і поведінковим рівнями.

Усі ці взаємовідповідності можна представити у вигляді таблиці (табл. 2):

Таблиця 2. Взаємовідповідність структурних компонентів культури здоров’я особистості

В літературі у окремих авторів в додаток до трьох компонентів (духовного, психічного, фізичного) можна зустріти також ще четвертий компонент – соціальний, пов’язаний із соціальним здоров’ям особистості [12, 8; 18]. Але, на нашу думку, виділяти окремо соціальний компонент культури здоров’я особистості як самостійний недоцільно. Ми вважаємо, що він є похідним від духовного і психічного, при достатній розвиненості яких буде реалізоване і соціальне здоров’я особистості.

Висновки

1. Культура здоров’я особистості є складним багатогранним психологічним феноменом, що зумовлює велику кількість визначень даного поняття.
2. Основними поняттями, якими характеризується в літературі феномен культури здоров’я особистості є такі: складовий компонент загальної культури особистості; інтегративне складноструктурне особистісне утворення; інтегральна якість особистості; цілісна складна динамічна функціональна система; характеристика сил і здібностей людини; активна духовно-практична діяльність; динамічний стереотип поведінки; ціннісне ставлення до здоров’я; сукупність знань; показник вихованості і розвитку особистості. На підставі яких культуру здоров’я особистості можна визначити як складовий компонент загальної культури особистості, що являє собою інтегративне особистісне утворення у вигляді складної динамічної функціональної системи, яка охоплює ціннісне ставлення до здоров’я, сукупність відповідних знань і активну духовно-практичну діяльність, спрямовану на самооздоровлення і самовдосконалення.
3. Культура здоров’я особистості є складною динамічною функціональною метасистемою, яка об’єднує в собі вищі психічні функції людини, спрямовані на реалізацію здоровотворчої діяльності. Культура здоров’я особистості як психологічне явище відповідає основним сутнісним характеристикам вищих психічних функцій людини, тобто вона є продуктом культурно-історичного розвитку, має складну системну та ієрархічну організацію, є динамічною, змінюється з віком під впливом як зовнішніх (соціальних), так і внутрішніх факторів (в тому числі і зі зміною потреб).
4. В психологічній структурі культури здоров’я особистості можна виділити п’ять ієрархічних рівнів, кожний з яких має свій змістовний і динамічний аспекти: вольовий (інтернальний локус контролю, внутрішня активність), потребово-мотиваційний (система цінностей, потреб і мотивацій, пов’язаних зі здоров’ям), інтелектуально-когнітивний (система відповідних знань та пізнавальна діяльність, спрямована на здоров’я), афективний (система емоційних відношень та емоційна регуляція здоровотворчої діяльності), поведінковий (система поведінкових динамічних стереотипів і здоровотворча діяльність).
5. Запропонована психологічна модель культури здоров’я особистості узгоджується з фундаментальними положеннями сучасної психологічної науки про вищі психічні функції та з основними існуючими філософськими і педагогічними концептуальними моделями культури здоров’я.
6. В якості наступних кроків у дослідженні психологічних аспектів культури здоров’я особистості можуть бути такі: аналіз її діяльнісної структурно-функціональної організації та визначення психологічних механізмів, що займають в ній ключову позицію. На нашу думку, це важливо дослідити для подальшого удосконалення методів практичної реалізації культури здоров’я.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аллакаева Л. М. Педагогические основы формирования культуры здоровья школьников: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – Москва, 2003. – 234 с.
2. Ахвердова О. А., Магин В. А. К исследованию феномена «культура здоров’я» в области профессионального физкультурного образования // Теория и практика физич. культуры. – 2002. – № 9. – С.5-7.
3. Багаутдинова Н. В. Развитие культуры здоровья студентов педагогического вуза (На примере коррекционно-оздоровительных групп): Дис. … канд. пед. наук: 13.00.08. –Омск, 2004. –174 с.
4. Вайнер Э. Н. Валеологическое образование – прблемы и перспективы // Проблемы валеологии в образовании: материалы науч.-практ. конф. – Липець, 1999. – С.34-36.
5. Волынская Е. В. Воспитание культуры здоровья в профессиональной подготовке студентов педагогического вуза: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.08. –Липецк, 2004. –164 с.
6. Гаврилькевич В. К., Крук С. Л. Три складові культури здоров’я // Збірник наукових праць. – № 34, ч. ІІ. – Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби, 2006. – С. 16-20.
7. Горащук В. П. Культура здоровья спортсмена и ее сущность // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2004. – № 1. – С. 64-73.
8. Горащук В. П. Теоретичні і методологічні засади формування культури здоров’я школярів: Автореф. дис… д-ра пед. наук: 13.00.01; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х., 2004. – 40 с.
9. Драгнєв Ю. В. Проблеми формування культури здоров’я студентів інституту економіки і бізнесу // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2004. – № 1. – С. 161-166.
10. Духовность // Психология. Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
11. Ирхин В. Н. Теория и практика отечественной школы здоровья: Монография. – Барнаул: Изд-во БГПУ. – 279 с.
12. Кириленко С. В. Соціально-педагогічні умови формування культури здоров’я старшокласників: Автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.07; Ін-т проблем виховання АПН України. – К., 2004. – 21 с.
13. Колбанов В. В., Берсенева Г. А. К вопросу о валеологическом образовании педагога // Здоровье и образование. Проблемы педагогической валеологии: материалы IВсероссийской науч-практ. конф. – СПб.,1995. – С. 9-13.
14. Кривошеєва Г. Л. Система формування культури здоров’я студентів // Рідна школа. – 2000. – № 5. – С. 66-67.
15. Кривошеєва Г. Л. Формування культури здоров’я студентів університету: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Донецький національний університет. – Донецьк, 2001. – 228 с.
16. Лебедченко С. Ю. Формирование культуры здоровья будущего учителя в процессе профессиональной подготовки: Дисс. … канд. пед. наук. – Волгоград, 2000. – 266 с.
17. Мальцева Л. П., Рудакова Г. А. Культура здоровья в общей культуре социалистической личности // Система культуры личности и ее значение для научно-технического прогресса: Тез. докл. к XIIIмежзональн. симп. – Горький, 1985. – С. 149-151.
18. Мельник Ю. Б. Особливості формування культури здоров’я: модель культури здоров’я особистості учня // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2004. – № 11. – С. 37-46.
19. Мельник Ю. Б. Формування культури здоров’я учнів початкової школи // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. – 2002. – № 23. – С. 37-49.
20. Рыбачук Н. А. Теория и технология формирования культуры здоровья студентов: Дис. … д-ра пед. наук: 13.00.08. –Краснодар, 2003. –519 с.
21. Семенова Е. Л. Формирование культуры здоровья подрастающего поколения: проблемы становления и развития: Автореф. дис. … канд. социол. наук: 22.00.06 / Е. Л. Семенова; Науч. рук. А. В. Меренков; Урал. гос. ун-т им. А. М. Горького. – Екатеринбург: Б. и., 2004. – 23 с.
22. Сокорев В. В. Педагогические условия формирования культуры здоровья будущего учителя в процессе общепрофессиональной подготовки: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.08. –Белгород, 2004. –202 с.
23. Титаренко Т. М. Личность // Психологія особистості: Словник-довідник / За ред. П. П. Горностая, Т. М. Титаренко. К.: Рута, 2001. – 320 с.
24. Трещёва О. Л. Культура здоровья личности (теоретическая модель) / VIIМеждународный научный конгресс «Современный олимпийский спорт и спорт для всех» Том 1. – М.: «СпортАкадемПресс», 2003. – С. 177-178.
25. Хомская Е. Д. Нейропсихология эмоций: гипотезы и факты // Вопросы психологи. – 2002. – № 4. – С. 50-62.