Крук С. Л. Екзистенційно-гуманістичні засади педагогіки // Відкритий урок. Плеяди : Освітній науково-методичний часопис. – 2007. – № 4-5. – С. 29-30.

С. Л. Крук
Хмельницький національний університет

Екзистенційно-гуманістичні засади педагогіки

Ведучи мову про екзистенційно-гуманістичні засади педагогіки, розглянемо три положення, які на нашу думку є визначальними:

  1. учитель як зразок формування ієрархії потреб учня;
  2. устремління суб’єктів педагогічного процесу до краси та досконалості як сенс життя і домінанта у виховному процесі;
  3. свобода діяльності суб’єктів педагогічного процесу як умова морального виховання.

В основі життєвої діяльності людини лежить система її потреб. Вони спрямовують поведінку людини в ті ситуації та умови, де є можливість їх задоволення. Відповідно до цього складається життєвий шлях людини. Тому, якщо ми – вихователі – хочемо, щоб наші вихованці гідно й піднесено прожили своє життя, нам необхідно подбати про те, щоб у них сформувалася відповідна ієрархія потреб. Діти не здатні в силу свого молодого віку самі свідомо формувати свої потреби, але вони здатні переймати від значущих для них дорослих ті зразки життєвих потреб, які їм демонструються. Тому саме на вихователях лежить відповідальність за те, яка система потреб сформується в дитини. Щоб цей виховний процес був контрольований, вихователю необхідно самому усвідомлювати свої потреби і керувати ними, вміти їх впорядковувати, підпорядковувати нижчі потреби вищим тощо. В цьому полягатиме самовдосконалення особистості вихователя.

Принцип ієрархії, який є основою формування системи потреб, передбачає, що всі потреби підпорядковуються одній провідній потребі, заради якої людина живе, в якій бачить сенс свого життя. Чим більш осмислена людиною система її потреб, чим більш впорядковані потреби, чим більш піднесений сенс життя має людина, тим прямішим складається її життєвий шлях.

Однією з найбільш піднесених є потреба в красі та досконалості. Саме вона лежить у основі самовдосконалення і високої моральності людини, саме вона, набуваючи статусу домінанти і поєднуючись із вольовою енергією, допомагає долати найрізноманітніші перешкоди на цьому шляху. Особливість цієї потреби в тому, що будь які, навіть найтяжчі умови життя є сприятливими для її задоволення. Тому, людина, в якої ця потреба є провідною, може з позитивними емоціями зустрічати складні обставини свого життя.

Найідеальніший зразок краси та досконалості з давнини представлений Учителями людства, описаний великими мудрецями і філософами в образі Творця Світу. З релігійної точки зору, устремління до краси й досконалості та устремління до Бога – це одне й те саме. Не важливо, як ми – вихователі – назвемо цей найвеличніший Ідеал Краси та Досконалості, до якого все своє життя прагнутиме людина, до якого спрямовуватимемо ми своїх вихованців – Бог, Абсолютна Істина, Творець Всесвіту, Отець Небесний, Космічний Розум і Воля Всесвіту – головне щоб він був у житті людини. Адже за теорією діяльності С. Л. Рубінштейна, чим більш віддаленою є мета, тим ефективнішою є діяльність людини в часткових випадках на шляху до цієї мети. Цей принцип однаково стосується всіх суб’єктів виховного процесу – і вихованців, і вихователів.

Прагнучи, виховати в дітях високу моральність, слід узяти до уваги, що це завдання виховного процесу може бути вирішене лише в умовах свободи. Неможливо примусово зробити людину моральною, адже де нема свободи, там не може йти мова про моральність, оскільки моральність починається зі свободи вибору. Тому, якщо ми хочемо, щоб наші вихованці засвоїли принципи моральності, слід створити для них такі умови, в яких вони навчаться володіти свободою, навчаться разом зі свободою приймати і відповідальність, навчаться бути свідомими і свідомо підходити до розв’язання проблем, які ставитиме перед ними життя.