Проблема емоційної саморегуляції в контексті психологічної допомоги дорослим із ішемічною патологією серця

Ішемічна патологія серця (або ішемічна хвороба серця (ІХС) за клінічною класифікацією) вже багато десятиліть займає провідне місце по захворюваності та смертності населення цивілізованих країн. На сьогоднішній день існує дуже велика кількість наукових досліджень, пов’язаних з пізнанням цієї недуги, її етіології та патогенезу. Зокрема, встановлено її психосоматичний характер, роль соціальних і психологічних чинників у її виникненні. F. Dunbar (1943), а пізніше J. Groen та Bastiaans (1965) описали особистісний профіль людей, що страждають на ІХС. R. Rosenman і співавтори (1966) описали характерну поведінку типу А як фактор ризику розвитку інфаркту міокарду [3, с. 151-153]. Ці ідеї знайшли своє підтвердження в дослідженнях В. М. Арутюняна (1982) [1], А. В. Баубінене (1984) [10], І. В. Гагуліна (1988) [8] та ін. Виявлено зв’язок ІХС із почуттям невдоволеності професійною діяльністю (J. G. Bruhnі співавт., 1968; M. Blohmke і співавт., 1969), а також життям у цілому (J. Liljefors, R. Rahe, 1970; C. D. Jenkins, 1971) [6]. Показано також патогенетичну роль стресу й постійного почуття внутрішнього напруження (H. J. Russek, 1965, 1967; A. M. Ostfeld і співавт., 1964; Є. І. Чазов, 1975; Н. Л. Ястребова, Л. В. Симутенко, 1976; К. В. Судаков, 1981 та ін.) та підвищеного рівня тривоги у виникненні ІХС [7]. С. Mendesі співавт. (1991) виявили наявність істотного зв’язку між появою стенокардії та вираженістю страху [3, с. 148].

Цікавим є дослідження S. E. Cleveland i D. L. Johnson (1962). Досліджуючи особливості психіки хворих на інфаркт міокарду методиками Роршаха і ТАТ, вони виявили своєрідну двоїстість натури цих хворих: з одного боку – розвинені самоповага і честолюбство, а з іншого – почуття безнадійності, песимізму та марності всіх зусиль [6, с. 138]. Цю двоїстість ми розуміємо як внутрішньоособистісний конфлікт на рівні потреб і мотивів, який неминуче супроводжується емоційним напруженням і дискомфортом.

Показовим, на нашу думку, є також дослідження A. M. Ostfeldі співавторів (1964) та С. B. BakkeriR. M. Levenson(1967), які за допомогою методики ММРІ виявили кореляцію ІХС із ознаками іпохондрії, істерії, депресії в преморбідному періоді [6, с. 138]. Сутнісною ознакою названих невротичних порушень є виражений емоційний дизбаланс, який бере свої витоки з проблем у потребово-мотиваційній сфері особистості.

С. М. Мустафаєв дослідив особливості організації свідомості в хворих на інфаркт міокарду та ішемічну хворобу серця [9]. Проаналізовано також типи ставлення людей з ішемічною патологією серця до своєї хвороби [2], внутрішню картину хвороби [5], психопатологічну структуру особистості та емоційних станів при ІХС (В. М. Арутюнян і співавт., 1982; В. Ф. Виноградов, 1986). Досліджено кореляцію особливостей емоційно-особистісної сфери з особливостями клінічного перебігу ІХС (А. А. Меркур’єва, 2003).

У зв’язку з тим, що сильні емоційні переживання часто є безпосередньою причиною маніфестації ІХС і відчутно впливають на самопочуття хворих і перебіг хвороби, вони потребують особливої дослідницької уваги. Це необхідно, перш за все, для розробки відповідних програм психокорекційної та психотерапевтичної допомоги при ІХС, оскільки така допомога передбачає безпосередню роботу з емоційними переживаннями. Цьому питанню присвячений, зокрема, цікавий огляд Е. А. Гаврилової [4]. Важливу роль у даному контексті відіграє емоційна саморегуляція особистості, спрямована на подолання патогенних емоційних станів. У існуючих дослідженнях значна увага приділяється психопатологічним і патопсихологічним аспектам емоційно-особистісної сфери хворих, але залишаються нез’ясованими питання щодо індивідуальних особливостей емоційної саморегуляції людини при ІХС.

Хочемо зауважити ще одну обставину. Мабуть усім людям протягом життя доводиться неодноразово мати негативні емоційні переживання та стреси, але далеко не в усіх людей виникає ішемічна патологія серця. З цього ми робимо висновок, що психологічним патогенетичним фактором ІХС є не стільки негативні емоції, почуття та стреси, скільки недостатньо розвинене вміння долати їх конструктивним чином. Тобто, ми припускаємо, що для особистості хворих на ІХС має бути характерною специфічна слабкість системи емоційної саморегуляції. Подібну думку висловлювали В. М. Арутюнян і співавтори. На підставі власних спостережень, вони казали про те, що самі по собі середовищний стрес і емоційні перевантаження явно недостатні для розвитку ІХС, необхідні також наявність особливого особистісного складу та гальмування адекватних особистісних форм розрядки емоційної напруженості [1]. Тому, ми вважаємо, що індивідуальні особливості емоційної саморегуляції при ІХС потребують прицільних наукових досліджень.

Велика поширеність ІХС серед населення змушує шукати ефективні методи її профілактики та лікування, в тому числі психотерапевтичні, спрямовані на оптимізацію емоційної саморегуляції хворих. На даний момент ми бачимо невідповідність між потребами психотерапевтичної практики в галузі надання медико-психологічної допомоги людям, які страждають на ІХС, і наявним ступенем дослідженості особливостей їх емоційної саморегуляції в академічній психології.

У зв’язку з такою проблемною ситуацією ми вважаємо доцільним, актуальним і своєчасним дослідження індивідуальних особливостей емоційної саморегуляції в дорослих людей, що страждають на ішемічну хворобу серця.

Література

1. Арутюнян В. М. Личностные аспекты патогенеза ишемической болезни сердца / Арутюнян В. М., Минасян Г. А., Еганян Г. А. // Журнал экспериментальной и клиниеской медицины. – 1982. – Т. XXII. – № 6. – С. 538-541.
2. Боев С. С., Селивоненко В. Г. Клинико-психологическое обследование больных ишемической болезнью сердца // Врачебное дело. – 1988. – № 6. – С. 19-20.
3. Бройтигам В. Психосоматиченская медицина: Кратк. учебн. / Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. / Пер. с нем. Г. А. Обухова, А. В. Бруенка; Предисл. В. Г. Остроглазова. – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1999. – 376 с.
4. Гаврилова Е. А. Роль поведенческого типа А и психического стресса в развитии ишемической болезни сердца, возможности психопрофилактики и психотерапии заболевания // Кардиология. – 1999. – № 9. – С. 72-78.
5. Добровольский А. В. Клинические особенности ишемической болезни сердца и внутренняя картина болезни // Журнал неврологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. – 2000. – Т. 100, № 1. – С. 23-27.
6. Зимин Ю. В. Некоторые социальные и психологические факторы этиологии ишемической болезни сердца // Кардиология. – 1974. – Т. XIV.– № 8. – С. 133-143.
7. Ибатов А. Тревога и ишемическая болезнь сердца / Ибатов А., Сыркин А., Вейн А. // Врач. – 2003. – № 9. – С. 8-11.
8. Изучение связи поведенческого риска возникновения ишемической болезни сердца с некоторыми соматическими показателями у мужчин 25-64 лет, проживающих в Новосибирске // Гагулин И. В., Гафаров В. В., Воевода М. И. и др. // Кардиология. – 1988. – Т. 28. – № 12. – С. 80-83.
9. Мустафаев С. М. Изучение особенностей организации сознания у больных инфарктом миокарда и ишемической болезнью сердца // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. – № 3. – С. 31-34.
10. Некоторые особенности лиц с поведенческим риском ишемической болезни сердца / А. В. Баубинене, А. А. Гоштаутас, П. Грибаускас и др. // Кардиология, 1984. – Т. 24, № 2. – С. 76-79.