Роль почуттів у етіології та патогенезі ішемічної хвороби серця

Резюме. Стаття присвячена проблемі емоційних факторів етіології та патогенезу ішемічної хвороби серця (ІХС). Мета статті – визначити роль почуттів у етіології та патогенезі ІХС.Встановлено, що в етіології та патогенезі ІХС значну роль відіграють негативні почуття, що створюють тривалий емоційний дискомфорт і погіршують функціональний стан серця. Визначено основні види почуттів, з якими пов’язано виникнення ІХС.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця (ІХС), функціональний стан серця, емоції, почуття, емоційний дискомфорт, негативні почуття, позитивні почуття.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Постановка загальної проблеми та її зв’язок із важливими практичними завданнями.

Ішемічна хвороба серця (ІХС) займає провідне місце в структурі захворюваності та смертності населення цивілізованих країн. Кількість людей, які страждають на ІХС, невпинно зростає і в нашій країні. Психологічні фактори відіграють значну роль у виникненні та розвитку ІХС. У зв’язку з цим вже понад півстоліття гостро стоїть проблема розробки відповідних психотерапевтичних і психопрофілактичних заходів. А для вирішення цієї проблеми необхідно якомога краще дослідити психологічні причини виникнення ІХС, серед яких важливе місце займають емоційні чинники.

Дослідження і публікації, в яких започатковано розв’язання проблеми.

У науковій літературі накопичено дуже багато інформації про етіологічну роль емоційних факторів при ішемічній хворобі серця (ІХС). Виявлено зв’язок ІХС із почуттям невдоволеності професійною діяльністю (J.G. Bruhn і співавт., 1968; M. Blohmke і співавт., 1969), а також життям у цілому (J. Liljefors, R. Rahe, 1970; C.D. Jenkins, 1971) [13]. Показано патогенну роль стресу й постійного почуття внутрішнього напруження (H.J. Russek, 1965, 1967; A.M. Ostfeld і співавт., 1964; Є.І. Чазов, 1975; Н.Л. Ястребова, Л.В. Симутенко, 1976; К.В. Судаков, 1981 та ін.) та підвищеного рівня тривоги у виникненні ІХС [14].

Цікавим є дослідження S.E. Cleveland i D.L. Johnson (1962). Досліджуючи особливості психіки хворих на інфаркт міокарду методиками Роршаха і ТАТ, вони виявили своєрідну двоїстість натури цих хворих: з одного боку – розвинені самоповага і честолюбство, а з іншого – почуття безнадійності, песимізму та марності всіх зусиль [13, с. 138].

Показовим, на нашу думку, є також дослідження A.M. Ostfeld і співавторів (1964) та С.B. Bakker i R.M. Levenson (1967), які за допомогою методики ММРІ виявили кореляцію ІХС із ознаками іпохондрії, істерії, депресії в преморбідному періоді [13, с. 138].

У зв’язку з тим, що сильні емоційні переживання часто є безпосередньою причиною маніфестації ІХС і відчутно впливають на самопочуття хворих і перебіг хвороби, вони потребують особливої дослідницької уваги. Це необхідно, перш за все, для розробки відповідних програм психокорекційної та психотерапевтичної допомоги при ІХС, оскільки така допомога передбачає безпосередню роботу з емоційними переживаннями. Цьому питанню присвячений, зокрема, цікавий огляд Е.А. Гаврилової [8].

Невирішена частина загальної проблеми.

При ознайомленні з літературними даними ми звернули увагу на велике різноманіття емоційних феноменів, що описуються в існуючих дослідженнях, присвячених психосоматичним аспектам ІХС. Зокрема, розглядається патогенне значення таких емоційних явищ, як: стрес, дистрес, депресія, тривога, страх, невдоволення, гнів, агресивність, конфліктність, образа, образливість, фрустраційні реакції, понижений і підвищений фон настрою, самозвинувачувальні та зовнішньо-звинувачувальні емоційні реакції тощо.

На нашу думку, накопичений у літературі матеріал стосовно патогенної ролі емоційних факторів при ІХС, потребує систематизації. Адже емоційна сфера особистості та емоційні фактори є неоднорідними за своєю структурою. Так, у загальній психології до емоційної сфери відносять: емоції у вузькому розумінні (ситуативні емоційні реакції), почуття (найбільш стійкий емоційний стан), настрій (емоційний фон), афект (вкрай виражена, але короткочасна емоція), пристрасть (достатньо тривала і достатньо інтенсивна емоція, що має для людини певну значущість), стрес (психічний стан загального збудження, психічного напруження при діяльності в складних, незвичайних, екстремальних умовах; неспецифічна реакція організму на умови середовища, що різко змінюються) [1, с. 193].

На думку В.М. Мясіщева, емоційна сфера охоплює три групи явищ різного роду: емоційні реакції (наприклад, гнів, страх, туга), емоційні стани (задоволення і незадоволення) та емоційні ставлення (наприклад, дружба, любов, неприязнь, ненависть) [2, с. 161-162].

О.Д. Хомська (2003), описуючи емоційно-особистісну сферу людини, зазначає, що вона має рівневу будову.

Перший рівень складає емоційна реактивність (яка характеризує в основному базальні емоції). Емоційна реактивність (або емоційне реагування) – це короткочасна відповідь на той чи інший вплив, що має переважно ситуативний характер.

Другий рівень – емоційні стани (настрої, емоційний фон), які відображають загальне ставлення людини до оточуючої ситуації, до самої себе і більше зв’язані з її особистісними характеристиками.

Третій рівень – емоційно-особистісні якості. Цей рівень являє собою ті особистісні якості людини, які відображають її емоційні особливості (оптимізм, песимізм, сміливість, боягузтво, агресивність тощо) [17, с. 327].

Проаналізувавши та порівнявши між собою ці три варіанти структурування емоційної сфери та емоційних явищ, ми пропонуємо власне бачення структури емоційної сфери та емоційних явищ. У емоційній сфері ми виділяємо:

1. емоції у вузькому розумінні – короткочасні ситуативні емоційні реакції, що відображають ступінь задоволення чи незадоволення актуальної потреби в наявній ситуації; сюди ж ми відносимо афект, як надмірно сильну емоційну реакцію, що підпорядковує собі пізнавальні процеси та поведінку людини;
2. емоційні стани, які є більш тривалими в часі порівняно з ситуативними емоційними реакціями, досить складними і неоднорідними за своєю природою; сюди можна віднести:
   • емоційні стани, зумовлені домінуванням певного емоційного ставлення до явищ дійсності або почуття (дружба, любов, ненависть, симпатія, антипатія, туга, тривога тощо), яке відображає наявність певної актуальної потреби і є конкретно-суб’єктивною формою існування потреби [18, с. 445]; сюди ми також відносимо пристрасть, як надмірно сильне та стійке почуття, що оволодіває свідомістю та поведінкою людини;
   • настрій (емоційний фон) – емоційний стан, зумовлений загальним психофізіологічним самопочуттям і загальною психофізичною активністю;
   • стан емоційного напруження (стресу), що виникає у фруструючих ситуаціях;
   • патологічні емоційні стани, що виникають внаслідок емоційного перенапруження (дистресу) або інших причин (депресія, тривожні, фобічні, іпохондричні розлади, неврози);
3. емоційно-особистісні якості – риси характеру, що стосуються емоційної сфери, – найбільш стійкі в часі емоційні прояви, що являють собою усталені звички емоційного реагування на різноманітні життєві ситуації.

Відповідно до цієї структури слід окремо розглянути роль у патогенезі ІХС емоційних реакцій, потім – роль емоційних станів, і емоційно-особистісних якостей (сталих рис особистості, що стосуються емоційної сфери).

Мета цієї статті – визначити роль почуттів у етіології та патогенезі ІХС.

РЕЗУЛЬТАТИ ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ

Методика та організація дослідження.

Для досягнення поставленої мети нами проведено теоретичне дослідження наукових публікацій, присвячених ролі емоційних факторів у виникненні та перебігу ІХС. При цьому ми використовували системний підхід і теоретичні методи, такі як: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.

Висвітлення результатів дослідження та їх інтерпретація.

J.G. Bruhn і співавтори (1968) провівши ретельне вивчення ситуації та психологічного стану хворих на стенокардію в період, який передував захворюванню, виявили, що їхня робота була стомлюючою та нудною, не відповідала їхнім бажанням. Це створювало постійне почуття невдоволення [13, с. 135].

Крім незадоволеності умовами роботи, хворі на ішемічну хворобу серця часто виражають невдоволення тим, як складається життя, рівнем освіти (J. Liljefors, R. Rahe, 1970). А C.D. Jenkins (1971) вважає, що невдоволеність життям як фактор ризику коронарної хвороби серця заслуговує ретельного дослідження в проспективному плані, оскільки на результати ретроспективних досліджень може вплинути те, що хворі на ішемічну хворобу серця часто більш критичні та схильні до скарг [13, с. 136].

Я.М. Краєвський, ретельно вивчивши характер періоду, що передував інфаркту міокарду (в чоловіків від 40 до 50 років), виявив, що лише в 25% хворих у цей період не було певного емоційного напруження. У 75% випадків була виявлена роль того чи іншого роду емоцій в розвитку інфаркту. В значної частини хворих передінфарктний період був пов’язаний із, так званими, особистісними емоціями (переживання творчих невдач, образ, різка зміна стереотипу), причому цей вид емоцій діяв зазвичай більш короткий час, що передував безпосередньо інфаркту. Нарешті, в невеликої частини хворих розвитку інфаркту міокарду передували, так звані, вітальні емоції (страх за життя і здоров’я своє чи близьких) [10, с. 38].

С. Mendes і співавтори (1991) також виявили наявність істотного зв’язку між появою стенокардії та вираженістю страху [7, с. 148].

J.A. Arlow (1945) знайшов, що хворі, які знаходилися під його спостереженням, були втягнені в безупинну боротьбу за успіх, при досягненні якого не наставало почуття задоволення або звільнення від внутрішнього напруження [13, с. 137].

A.M. Ostfeld і співавтори (1964) при обстеженні 1990 осіб за допомогою Міннесотського методу виявили, що постійне почуття внутрішнього напруження в них передувало першим проявам ІХС [13, с. 138].

C. Cathey і співавтори (1962), характеризуючи людей, схильних до захворювання на ІХС, як замкнених, орієнтованих на успіх, відмітили також, що ці люди «відчували, що вони терплять невдачу в своїх честолюбних бажаннях, не зважаючи на всі їхні зусилля досягнути успіху» [цит. за: 13, с. 138].

Н.В. Алєксєєва обстежила 64 хворих на ІХС за допомогою методики ММРІ в модифікації Ф.Б. Березіна. У хворих на ІХС з порушеннями ритму частіше, ніж у хворих без аритмій, виявлявся синдром психоемоційного напруження, причому в хворих зі шлуночковою екстрасистолією він відрізнявся високим рівнем «тривожного» компоненту в порівнянні з хворими без аритмії. Виявлено пряму кореляцію серцевого викиду зі шкалами 6, 7 і 8, тобто основними шкалами, що беруть участь у формуванні дисгармонійності як складової частини синдрому психоемоційного напруження. Така кореляція в хворих на ІХС свідчить про формування реакції центральної гемодинаміки за гіперкінетичним типом у відповідь на емоційні подразники, в тому числі стійкі й тривалі. Поява «тривожного» компоненту в синдромі психоемоційного напруження призводить до значного зменшення компенсаторних можливостей організму, як це спостерігається в хворих із екстрасистолією. В них зникає позитивна кореляція серцевого викиду зі шкалами 6, 7 і 8, але виникає зворотний зв’язок зі шкалою 2. Наростання тривоги тягне за собою зниження серцевого викиду та відповідно зменшення коронарного кровотоку, сприяючи тим самим розвитку гіпоксії міокарду та формуванню електричної негомогенності міокарду [3; 4].

Тривога зустрічається в хворих на ІХС частіше, ніж серед усього населення. Наприклад, панічний розлад реєстрували в 10-34 % пацієнтів із ІХС, у той час як загальна розповсюдженість розладу складає 1,5-4%. Виражену тривогу виявили в 50% госпіталізованих пацієнтів із гострими коронарними синдромами [5, с. 64].

У п’яти з шести досліджень тривоги при ІХС показано підвищення ризику розвитку цього захворювання в 1,5-3,8 разів при виявленні тривожних розладів або помірної/сильної тривоги за спеціальними шкалами. З трьох досліджень впливу тривоги на перебіг ІХС у двох показано підвищення ризику ускладнень у 2,5-4,9 разів [5, с. 64].

Серед шляхів впливу хронічної тривоги на виникнення та перебіг ІХС виділяють наступні: посилення атерогенезу, провокацію гострих коронарних епізодів та зміну поведінки. Наприклад, у пацієнтів з тривогою визначається дисбаланс вегетативної нервової системи з активізацією симпатичного відділу та збільшенням утворення катехоламінів. Відмічають також зниження вагусного контролю… Підвищена частота подовженого інтервалу Q-T у пацієнтів з тривогою може збільшити ризик шлуночкових аритмій і раптової смерті [5, с. 64].

На підставі наведеного огляду публікацій, можна виділити такі почуття, що сприяють виникненню ІХС:

• невдоволення роботою, рівнем освіти, життям у цілому;
• переживання творчих невдач, поразки в честолюбних бажаннях;
• образа;
• фрустрація, викликана різким руйнуванням звичного життєвого стереотипу;
• постійне почуття внутрішнього напруження;
• відсутність почуття задоволення при досягненні успіху;
• страх;
• хронічна тривога.

Із цього переліку почуттів видно, що всі вони належать до реєстру негативних почуттів, тих які створюють емоційний дискомфорт. Всі зазначені почуття є антиподами почуттів, що традиційно вважаються атрибутами здорового серця, таких як: любов, мужність, відвага, радість. (Детальному аналізу взаємозв’язку почуттів і серця присвячена наша стаття [9]).

Дослідники Інституту Математики Серця (Institute of HeartMath, Boulder Creek, California, USA) при проведенні психофізіологічних досліджень серця виявили, що в залежності від того, які емоції (позитивні чи негативні) переживає людина, змінюється ступінь когерентності електромагнітного сигналу, що виробляється серцем. При негативному емоційному стані (наприклад, роздратування або гніву) електромагнітне поле серця має неоднорідний спектр: багато-багато різних частот, які конкурують між собою та створюють малюнок, що виглядає нерівним і нерегулярним. Коли ж люди переживають позитивні емоції, такі як любов, турбота або щира вдячність, електромагнітний сигнал серця має однорідний спектр, де замість частот, що конкурують між собою, наявні впорядковані та синхронні частоти, які діють у гармонії [11, c. 552-553; 12; 15, c. 64-68].

Це відкриття допомагає краще зрозуміти механізми патогенного впливу негативних почуттів на серце. Якщо позитивні почуття покращують функціональний стан серця, який визначається перш за все його електромагнітною активністю, то негативні – погіршують, викликаючи хаос і дисбаланс у частотному спектрі електромагнітних коливань серця. Ця психофізіологічна закономірність повністю відповідає згаданим вище клінічним спостереженням Н.В. Алєксєєвої (1985) [3; 4] та Ф.І. Бєлялова (2002) [5, с. 64], в яких показано дестабілізуючий вплив тривоги на центральну гемодинаміку та електричну активність міокарду.

Сучасні клінічні та психофізіологічні спостереження повністю узгоджуються зі спостереженнями лікарів Давнього Китаю, про які ми дізналися із книги В.В. Бойко [6, с. 68]. Згідно цих спостережень здорове серце є джерелом життєрадісності та різних її емоційних проявів. Хвороби серця породжують тривожність і негативні переживання. У свою чергу, серце гризуть і пригнічують тривожність, неспокійність, напруженість.

Як ми зазначали вище, і позитивні, і негативні почуття являють собою емоційне ставлення людини до явищ оточуючої дійсності. Ми поділяємо думку В.Е. Франкла [16, с. 60] стосовно того, що в людини за будь яких обставин є свобода обирати те чи інше ставлення до життєвих явищ і ситуацій. Це означає, що людина може довільно пробуджувати та плекати у своїй душі позитивні почуття життєрадісності, вдячності й любові і цим самим покращувати функціональний стан власного серця.

ВИСНОВКИ

1. В етіології та патогенезі ІХС значну роль відіграють негативні почуття, що створюють тривалий емоційний дискомфорт.
2. Виникнення ІХС пов’язано з такими почуттями як: невдоволення роботою, рівнем освіти, життям у цілому, переживання творчих невдач, поразки в честолюбних бажаннях, образа, фрустрація, викликана різким руйнуванням звичного життєвого стереотипу, постійне почуття внутрішнього напруження, відсутність почуття задоволення при досягненні успіху, страх, хронічна тривога.
3. Негативні почуття погіршують функціональний стан серця, викликаючи його електромагнітну дестабілізацію.
4. Свідома актуалізація в душі вищих позитивних почуттів (радості, вдячності, любові тощо) є одним із шляхів психопрофілактики серцевих захворювань, в тому числі ІХС.

Перспективи подальших досліджень.

Наступним кроком нашого дослідження є визначення ролі станів емоційного напруження (стресу) перенапруження та емоційних розладів у етіології та патогенезі ІХС.

ЛІТЕРАТУРА

1. Айсмонтас Б.Б. Общая психология: Схемы. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 288 с.
2. Александров А.А. Современная психотерапия: Курс лекций. – СПб.: «Академический проект», 1997. – 335 с.
3. Алексеева Н.В. Связь психоэмоциональных особенностей и показателей центральной гемодинамики у больных ишемической болезнью сердца с нарушениями ритма сердца. // Актуальные вопросы заболеваний внутренних органов: Тез. докл. – Пермь: Б.и., 1985. – С. 64-65.
4. Алексеева Н.В. Связь психоэмоциональных особенностей и центральной гемодинамики у больных ишемической болезнью сердца // Болезни и мозг: Тезисы докладов областной научно-практической конференции (28 сентября 1987 г.) / Ред. совет: проф. Б.С. Лопатин и др. / Ивановский государственный медицинский институт им. А.С. Бубнова. – Иваново: Б.и., 1987. – С. 5.
5. Белялов Ф.И. Психосоматические аспекты ишемической болезни сердца // Кардиология. – 2002. – Т. 42, № 8. – С. 63-67.
6. Бойко В.В. Энергия эмоций. – 2-е изд., доп. и перераб. – СПб.: Питер, 2004. – 474 с.
7. Бройтигам В. Психосоматиченская медицина: Кратк. учебн. / Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. / Пер. с нем. Г.А. Обухова, А.В. Бруенка; Предисл. В.Г. Остроглазова. – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1999. – 376 с.
8. Гаврилова Е.А. Роль поведенческого типа А и психического стресса в развитии ишемической болезни сердца, возможности психопрофилактики и психотерапии заболевания // Кардиология. – 1999. – № 9. – С. 72-78.
9. Гаврилькевич В.К. Серце як орган емоційної сфери людини: порівняльний аналіз філософських і психофізіологічних досліджень // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України; За ред. С.Д. Максименка. – Т. 7: Екологічна психологія. – Вип. 18: Психологія освітнього простору. – К.; Миколаїв: ТОВ «Фірма «Іліон», 2009. – 468 с. – С. 65-69.
10. Ганелина И.Е. Некоторые аспекты проблемы патогенеза ишемической болезни сердца // Кардиология. – 1971. – Т. ХI, № 9. – С. 36-42.
11. Гербер Р. Вибрационная медицина. – М.: София, Гелиос, 2001. – 592 с.
12. Институт Математики Сердца. Когда любовь не является эмоцией: Интервью Сюзан Барбер с Говардом Мартином. –
13. Зимин Ю.В. Некоторые социальные и психологические факторы в этиологии ишемической болезни сердца // Кардиология. – 1974. – Т. XIV, № 8. – С. 133-143.
14. Ибатов А. Тревога и ишемическая болезнь сердца / Ибатов А., Сыркин А., Вейн А. // Врач. – 2003. – № 9. – С. 8-11.
15. Орме Г. Эмоциональное мышление как инструмент достижения успеха. – М.: «КСП+», 2003. – 272 с.
16. Франкл В.Е. Основы логотерапии. Психотерапия и религия. – СПб.: Речь, 2000. – 286 с. – (Мастерская психологии и психотерапии).
17. Хомская Е.Д. Нейропсихология: Ученик для вузов. 3-е изд. – СПб.: Питер, 2003. – 496 с.
18. Чувства // Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

АННОТАЦИЯ

Роль чувств в этиологии и патогенезе ишемической болезни сердца.
Гаврилькевич В.К.

Статья посвящена проблеме эмоциональных факторов этиологии и патогенеза ишемической болезни сердца (ИБС). Цель статьи – определить роль чувств в этиологии и патогенезе ИБС. На основании теоретического исследования научной литературы установлено, что в этиологии и патогенезе ИБС значительную роль играют негативные чувства, которые создают длительный эмоциональный дискомфорт и ухудшают функциональное состояние сердца, вызывая его электромагнитную дестабилизацию. Определены основные виды чувств, с которыми связано возникновение ИБС. Сделан вывод, что актуализация в душе высших положительных чувств (радости, благодарности, любви и т. п.) – один из путей психопрофилактики ИБС.

Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца (ИБС), функциональное состояние сердца, эмоции, эмоциональные чувства, эмоциональный дискомфорт, отрицательные чувства, положительные чувства.

THE SUMMARY

The role of filings in the etiology and pathogenesis of ischemic heart disease.
Gavrylkevych V.K.

The article is devoted to the problem of emotional factors of etiology and pathogenesis of ischemic heart disease (IHD). Purpose of the article is to define the role of fillings in the etiology and pathogenesis of IHD. According scientific literature research it is defined, that negative fillings play a considerable role in the etiology and pathogenesis of IHD. The negative fillings create the lingering emotional discomfort, and make worse heart’s work causing his electromagnetic destabilization. The basic types of fillings concerning with IHD beginnings are defined. There was concluded that high fillings (gladness, gratitude, love etc.) actualization is one of psychoprophylaxis ways of IHD.

Keywords: ischemic heart disease (IHD), functional state of heart, emotions, fillings, emotional discomfort, negative fillings, positive fillings.