Роль емоційних станів у етіології та патогенезі ішемічної хвороби серця

Анотація. Стаття присвячена проблемі емоційних факторів етіології та патогенезу ішемічної хвороби серця (ІХС). Мета статті – визначити роль емоційних станів у етіології та патогенезі ІХС.На підставі теоретичного дослідження наукової літератури виділено основні емоційні стани, які відіграють патогенну роль у виникненні та розвитку ІХС.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця (ІХС), емоційні фактори, емоційні стани.

Аннотация. Статья посвящена проблеме эмоциональных факторов этиологии и патогенеза ишемической болезни сердца (ИБС). Цель статьи – определить роль эмоциональных состояний в этиологии и патогенезе ИБС. На основании теоретического исследования научной литературы выделены основные эмоциональные состояния, которые играют патогенную роль в возникновении и развитии ИБС.

Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца (ИБС), эмоциональные факторы, эмоциональные состояния.

Summary.The article is devoted to the problem of emotional factors in the aetiology and pathogenesis of coronary heart disease (CHD). The article’s purpose is to define the role of emotional consisting in the aetiology and pathogenesis of CHD. According scientific literature research there were selected basic emotional states which have a pathogenic role in the emergence and development of CHD.

Keywords: coronary heart disease (CHD), emotional factors, emotional states.

Постановка проблеми

Постановка загальної проблеми та її зв’язок із важливими практичними завданнями.

Як зазначають І. А. Чайковський та Л. С. Файнзільберг [36, с. 6], посилаючись на дослідження В. М. Корнацького [25], серцево-судинна патологія розповсюджена серед трьох четвертин населення України та в 62,5 % випадків є причиною смерті, що значно більше, ніж у розвинених країнах. Основною причиною смертей від серцево-судинної патології є ішемічна хвороба серця (ІХС). Дані недавніх епідеміологічних досліджень свідчать про різке підвищення поширеності ІХС у індустріально розвинених країнах. В Україні з 1995 до 2005 року захворюваність на ІХС виросла вдвічі (з 10 тис. до більш ніж 20 тис. на 100 тис. населення).

Для ефективного подолання цієї медичної проблеми, яка тягне за собою велику низку соціальних і економічних проблем, необхідне глибоке знання етіології та патогенезу ІХС.

Аналіз останніх досліджень і публікацій та невирішена частина загальної проблеми.

Причини та патогенез ІХС є досить складними, у них задіяні чинники всіх рівнів структурно-функціональної організації людини: духовні, психічні та соматичні. На сьогоднішній день найбільш дослідженими є соматичні чинники, трохи менше – психічні, і найменше – духовні. Багатьма дослідниками доведена роль емоційних чинників у виникненні та розвитку ІХС [див. наприклад: 1; 2; 3; 22; 26; 29; 30; 33; 38; 41 та ін.].

Як ми вже зазначали [11], на нашу думку, накопичений у літературі матеріал стосовно ролі емоційних факторів у виникненні та перебігу ІХС, потребує систематизації. Адже емоційна сфера особистості та емоційні фактори є неоднорідними за своєю структурою.

Для здійснення такої систематизації ми взяли за основу структуру емоційної сфери, яку наводить О. Д. Хомська [35, с. 327]. Вона виділяє в емоційній сфері три рівні:

1. емоційна реактивність або емоційне реагування – короткочасна відповідь на той чи інший вплив, яка має ситуативний характер;
2. емоційні стани (настрої, емоційний фон), які відображають загальне ставлення людини до оточуючої ситуації, до самої себе;
3. емоційно-особистісні якості (особистісні якості людини, які відображають її емоційні особливості).

Відповідно до цієї структури слід окремо розглянути роль у патогенезі ІХС емоційних реакцій (що вже зроблено нами у відповідній статті [13]), потім – роль емоційних станів, і емоційно-особистісних якостей (що також уже зроблено нами в одній із попередніх публікацій) [11].

Мета цієї статті – визначити роль емоційних станів у етіології та патогенезі ІХС.

Результати теоретичного аналізу проблеми

Методика та організація дослідження.

Для досягнення поставленої мети нами проведено теоретичне дослідження наукових публікацій, присвячених ролі емоційних факторів у виникненні та перебігу ІХС. При цьому ми використовували системний підхід і теоретичні методи, такі як: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.

Результати дослідження та їх обговорення.

На сучасному етапі розвитку психології існує багато визначень понять, якими позначається психічна реальність. Тому, для уникнення «понятійного плюралізму» стовно поняття «емоційні стани», яке в цій статті є центральним, перш за все окреслимо зміст, який ми в нього вкладаємо.

Емоційні стани є більш тривалими в часі порівняно з ситуативними емоційними реакціями. Та, на відміну від емоційно-особистісних якостей, які є досить стійкими і можуть існувати протягом усього життя людини, емоційні стани є тимчасовими і рано чи пізно змінюються та минають.

Емоційні стани є досить складними і неоднорідними за своєю природою. Кожен емоційний стан характеризується певним ступенем напруження, що зумовлює відповідний рівень активності психічних і соматичних функціональних систем. За цим критерієм усі емоційні стани можна розмістити на шкалі між двома полюсами «розслаблення – напруження».  

За клінічною характеристикою всі емоційні стани можна поділити на нормальні та патологічні. В даному випадку під поняттям «нормальні» ми маємо на увазі емоційні стани, які перебувають під свідомим контролем людини, не порушують її соціальну та професійну адаптацію, тобто, стани, за яких людина зберігає внутрішню психічну рівновагу і здатна належним чином виконувати всі свої життєві (біологічні, психічні, духовні, соціальні) функції. Відповідно, поняттям «патологічні» ми позначаємо емоційні стани, при яких людина втрачає внутрішню психічну рівновагу, внаслідок чого порушується її здатність належним чином виконувати свої життєві функції.

Нормальні емоційні стани, в залежності від психофізіологічних механізмів їх виникнення, можна поділити на:

• емоційні стани, зумовлені домінуванням певного емоційного ставлення до явищ дійсності або почуття (любов, ненависть, симпатія, антипатія, вдячність тощо), яке відображає наявність певної актуальної потреби і є конкретно-суб’єктивною формою існування потреби [37, с. 445]; сюди ми також відносимо пристрасть, як надмірно сильне та стійке почуття, що оволодіває свідомістю та поведінкою людини;
• настрій (емоційний фон) – емоційний стан, зумовлений загальним психофізіологічним самопочуттям і загальною психофізичною активністю;
• емоційні стани при загальному адаптаційному синдромі (стресові стани).

Патологічні емоційні стани – депресивні, тривожні, фобічні, іпохондричні та інші – виникають внаслідок емоційного перенапруження (дистресу) або інших причин. При патологічних емоційних станах виявляється низка патологічних почуттів і настроїв, із яких найбільш часто зустрічаються страх, тривога, туга та інші.

Аналіз медико-психологічної літератури дає можливість побачити, що вищевказані характеристики та різновиди емоційних станів мають значення в етіології та патогенезі ІХС, про що йтиметься далі в цій статті.

У період золотої каліфорнійської лихоманки Wooster (1867) помітив, що в Каліфорнії настільки розповсюджені серцеві захворювання, що це не може не викликати тривоги, та висловив припущення, що хвороби серця зустрічаються в нових суспільно-економічних формаціях частіше, ніж у суспільствах зі сталими традиціями та взаємостосунками [38, с. 45].

Цю закономірність, помічену Wooster, ми можемо пояснити тим, що в нових суспільно-економічних формаціях на відміну від суспільств зі сталими традиціями та взаємостосунками існує більший ступінь невизначеності та непередбачуваності розвитку життєвої ситуації. Така невизначеність змушує людей перебувати в постійному емоційному напруженні.

Наша думка збігається з думкою William Osler, який у 1879 році сформулював положення, що й дотепер не втратило своєї актуальності: «У сучасному житті, пов’язаному з великим душевним напруженням дегенеративні процеси вражають артерії не тільки часто, але не рідко в досить молодому віці» [цит. за: 38, с. 45].

За нашим розумінням, у основі стану емоційного напруження лежить актуальна потреба, що прагне задоволення. Оскільки потреби в людини є дуже різноманітні, то й емоційне напруження може мати найрізноманітніші причини і форми. Так, наприклад, воно може виникати у формі:

1. дискомфортних (так званих негативних) почуттів, які є конкретно-суб’єктивною формою існування незадоволеної потреби;
2. стресових переживань, пов’язаних із дискомфортною ситуацією, яку треба долати або пристосовуватися до неї;
3. психоемоційних і вегетативних розладів, які можна розглядати як результат емоційного перенапруження та прояв дистресу.

В медико-психологічних публікаціях ми знайшли дані про роль усіх перерахованих форм емоційного напруження в етіології та патогенезі ІХС.

Роль дискомфортних (негативних) почуттів у етіології та патогенезі ІХС.

Проаналізувавши праці Н. В. Алексєєвої [1;2], Ф. І. Бєлялова [4], В. Бройтігама та співавторів [5], І. Є. Ганеліної [15], Ю. В. Зиміна [21] (детальний огляд і аналіз цих праць представлений у нашій статті [12]), ми виділили такі почуття, що сприяють виникненню ІХС: невдоволення роботою, рівнем освіти, життям у цілому; переживання творчих невдач; поразки в честолюбних бажаннях; образа; фрустрація, викликана різким руйнуванням звичного життєвого стереотипу; постійне почуття внутрішнього напруження; відсутність почуття задоволення при досягненні успіху; страх; хронічна тривога.

Із цього переліку почуттів видно, що всі вони належать до реєстру негативних почуттів, які створюють емоційний дискомфорт. Всі зазначені почуття є антиподами почуттів, що традиційно вважаються атрибутами здорового серця, таких як: любов, мужність, відвага, радість.

При проведенні психофізіологічних досліджень серця співробітники Інституту Математики Серця (м. Боулдер Крік, Каліфорнія, США)виявили, що в залежності від того, які емоції (позитивні чи негативні) переживає людина, змінюється ступінь когерентності електромагнітного сигналу, що виробляється серцем. При негативному емоційному стані (наприклад, роздратуванні чи гніві) електромагнітне поле серця має неоднорідний спектр: багато-багато різних частот, які конкурують між собою та при їх реєстрації створюють малюнок, що виглядає нерівним і нерегулярним. Коли ж люди переживають позитивні емоції, такі як любов, турбота або щира вдячність, електромагнітний сигнал серця має однорідний спектр, де замість частот, що суперничають між собою, присутні впорядковані та синхронні частоти, які перебувають у гармонії [16, c. 552–553; 23; 28, с.64–68].

Це відкриття допомагає краще зрозуміти механізми патогенного впливу негативних почуттів на функціональний стан серця. Якщо позитивні почуття покращують функціональний стан серця, який визначається перш за все його електромагнітною активністю, то негативні – погіршують, викликаючи хаос і дисбаланс у частотному спектрі електромагнітних коливань серця. Ця психофізіологічна закономірність повністю відповідає згаданим вище клінічним спостереженням Н. В. Алексєєвої (1985) [1] та Ф.І. Бєлялова (2002) [4, с. 64], в яких показано дестабілізуючий вплив тривоги на центральну гемодинаміку та електричну активність міокарду, що погіршує функціональний стан серця.

Як ми зазначали вище, і позитивні, і негативні почуття є емоційним ставленням людини до явищ оточуючої дійсності. Ми поділяємо думку В. Е. Франкла [34, с. 60] стосовно того, що в людини за будь яких обставин є свобода обирати те чи інше ставлення до життєвих явищ і ситуацій. Це означає, що людина може довільно пробуджувати та плекати у своїй душі позитивні почуття життєрадісності, вдячності й любові й цим самим покращувати функціональний стан власного серця.

Роль стресових емоційних переживань у етіології та патогенезі ІХС.

Питання про роль гострого і хронічного психічного стресу в розвитку ІХС на даний момент є найбільш вивченим, порівняно з іншими психічними чинниками етіології ІХС, зокрема, детально вивчені патогенетичні механізми стресу. В сучасній літературі патогенна роль стресу при ІХС розглядається різними авторами [6; 27; 29; 33]. Виділяють 2 види стресу: гострий і хронічний. За даними більшості досліджень, у людській популяції джерелами гострого стресу є смерть близьких, стихійні лиха, наслідки терористичних актів і т. д., до хронічного стресу переважно призводять соціально-економічні фактори, в першу чергу особливості роботи.

На нашу думку, яскравою ілюстрацією ролі гострого стресу у виникненні ІХС є спостереження З. І. Умідової (1968), яка зареєструвала під час Ташкентського землетрусу (1966–1967 рр.) зростання захворюваності на гострі форми ІХС удвічі при одночасному збільшенні ступеня тяжкості захворювання [18, с. 21].

Russek (1959) у своєму дослідженні показав, що стрес має переважне значення серед чинників, що зумовлюють виникнення та перебіг ІХС [38, с. 47]. Дані про високе стресове навантаження хворих на стенокардію та інфаркт міокарду наводяться в епідеміологічних дослідженнях, виконаних у високорозвинених країнах: США (C. R. Brown, L. Ritzmann, 1967), Канаді (C. Goulet et al., 1968), Швеції (J. Liljefors, R. Rahe, 1970), Австралії (A. Winn, 1967; D. Leigh, 1968), Англії (A. U. MacKinnon, 1968), Японії (J. S. Matsumoto, 1970) [21, с. 136]. Роль стресових емоційних переживань як етіологічного та патогенетичного фактора ІХС показана також у багатьох інших працях: М. Шантручек і М. Вацек (1971)[38], Ю. В. Зиміна(1974)[21], Е. Я. Преймате (1975) [30], Р. Т. Фарманова і співавторів (1981) [26], І. Є. Ганеліної та співавторів (1983)[22], N. Frasure-Smith та співавторів (1992) [42], E. G. Gullette і співавторів (1997)[43], U. Verthein i T. Kohler (1997) [45], K. Yoshida та співавторів (1999) [46], R. Mayou та співавторів (2000) [41].

Є. А. Гаврилова (1999), посилаючись на праці П. С. Хомуло (1982), Naranjan S. Dhalla (1996), S. N. Willich (1996), зазначає, що психоемоційне напруження часто є пусковим моментом у розвитку нападу стенокардії та інфаркту міокарду [10, с. 74]. Тривале й виражене психоемоційне напруження в хворих на ІХС сприяє виникненню порушень ритму серця, в першу чергу шлуночкової екстрасистолії [7, с. 96].

Основним механізмом, через який реалізується патогенний вплив стресу при ІХС, вважають підвищене виділення катехоламінів, яке призводить до збільшення потреби міокарду в кисневі внаслідок зростання частоти серцевих скорочень, артеріального тиску і сили скорочення міокарду. В пацієнтів із ІХС, які пережили стрес, відмічали також порушення судинного тонусу епікардіальних артерій та мікроциркуляції. Викликане стресом збільшення міокардіального кровотоку було достовірно меншим у пацієнтів із ІХС, ніж у здорових осіб. Крім того, при стресі виявляли підвищення агрегації тромбоцитів, секреції деяких факторів згортання крові. При хронічному стресі реєстрували також зниження фібринолітичної активності крові [4, с. 64–65].

Роль емоційного перенапруження та психоемоційних розладів у етіології та патогенезі ІХС.

З. А. Гуревич (1967), І. Є. Ганеліна (1977) засвідчили більшу частоту ІХС серед тих професійних груп, де є високий ступінь відповідальності та емоційних перевантажень [18, с. 21]. Ряд авторів показують, що виникненню гострого інфаркту міокарду передували гострі та хронічні психічні травми і тривале психічне перенапруження [18, с. 22; 21, с. 136; 39, с. 50; 40].

Ю. М. Губачев [18, с. 22], А. А. Глауров (1981) [17, с. 52], Ю. В. Зимін [21, с. 138] вказують на наявність невротичної симптоматики у хворих на ІХС у преморбідному періоді, тобто в періоді життя, що передував виникненню ІХС.

За даними В. Ф. Виноградова (1986), вивчення преморбідного стану психіки показало, що 72,4 % хворих на ІХС до появи симптомів захворювання мали ті чи інші психопатологічні порушення. Провідне місце займали гіперстенічний і гіпостенічний синдроми, в той час як інші відхилення в психічній діяльності зустрічалися значно рідше [8, с. 61]. Вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що як для гіперстенічного, так і для гіпостенічного невротичних синдромів характерними є прояви емоційної неврівноваженості та нестійкості, ослаблення здатності особистості керувати своїми емоційними процесами і станами.

За даними Я. М. Краєвського та Н. А. Кручініної, невроз не здійснює впливу на розвиток ІХС; у хворих же на маніакально-депресивний психоз, за літературними даними і за попередніми спостереженнями І. Є. Ганеліної (1971),ІХС зустрічається частіше, ніж у контрольній групі [15, с. 39]. Показана патогенна роль депресії в розвитку ІХС у формі інфаркту міокарду, стенокардії та серцево-судинної смерті (H. Hemingway, M. Marmot, 1999) [44]. В. П. Зайцев зазначає, що хронічний тривожний стан часто є причиною не тільки атипових болів у ділянці серця, але й справжніх нападів стенокардії у хворих на інфаркт міокарду [20, с. 13].

На сьогоднішній день тривога і депресія розглядаються як вагомі фактори ризику розвитку ІХС. Взаємозв’язку ІХС із тривогою та депресією присвячена ціла низка праць [3; 9; 19; 24; 31; 32, с. 22]. Зазначається, зокрема, що депресія та тривога викликають вегетативний дисбаланс, значно погіршують функціональний стан серця, сприяють виникненню порушень ритму серця, різко підвищують захворюваність на ІХС і смертність від серцево-судинних катастроф. У даному випадку, клінічні спостереження, які засвідчують погіршення функціонального стану серця під впливом депресії та тривоги цілком узгоджуються зі спостереженнями східної медицини та психофізіологічними закономірностями, встановленими дослідниками Інституту Математики Серця.

Механізми, через які депресія реалізує свій вплив на захворюваність і смертність, можна поділити на прямі патофізіологічні та поведінкові. Важливу патогенетичну роль при депресії відводять підвищенню активності симпатико-адреналової системи, що призводить до збільшення частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, скоротливості міокарду та, відповідно, споживання міокардом кисню. В пацієнтів із депресією є не тільки підвищений базальний рівень циркулюючих катехоламінів, але й збільшена їх продукція у відповідь на емоційний стрес. При депресії виявлено також зниження вагусної активності. В пацієнтів із ІХС і депресією знаходили підвищену агрегаційну здатність тромбоцитів.

Крім того, негативний вплив депресії на прогноз ІХС пов’язують із поведінковими факторами, наприклад небажанням пацієнтів приймати медикаментозні препарати та дотримуватись призначеного режиму. Всі описані вище механізми разом або незалежно один від одного можуть підвищити ризик розвитку ішемії міокарду та гострих коронарних синдромів [4, с. 63].

Актуальними залишаються слова О. Бальзака, сказані ним 145 років тому: «Сум, породжений крахом усіх наших сподівань, подібний до хвороби; іноді він тягне за собою смерть. Перед сучасною фізіологією стоїть немала задача: дослідити, якими шляхами, якими засобами думці вдається здійснити такі самі руйнування, як і отруті» [цит. за: 14, с. 60].

Висновки

1. Емоційні стани, зумовлені домінуванням негативних почуттів (які створюють тривалий емоційний дискомфорт), хронічним емоційним напруженням (стресом), емоційним перенапруженням (дистресом) і психоемоційними розладами, підвищують ризик виникнення ІХС.
2. Виникнення ІХС пов’язане з такими почуттями як: невдоволення роботою, рівнем освіти, життям у цілому, переживання творчих невдач, поразки в честолюбних бажаннях, образа, фрустрація, викликана різким руйнуванням звичного життєвого стереотипу, постійне почуття внутрішнього напруження, відсутність почуття задоволення при досягненні успіху, страх, хронічна тривога. Негативні почуття погіршують функціональний стан серця, викликаючи його електромагнітну дестабілізацію.
3. Серед основних механізмів, через які реалізується патогенний вплив стресу при ІХС, можна назвати: підвищене виділення катехоламінів, що призводить до збільшення потреби міокарду в кисневі внаслідок зростання частоти серцевих скорочень, артеріального тиску і сили скорочення міокарду; порушення судинного тонусу епікардіальних артерій і мікроциркуляції; підвищення агрегації тромбоцитів, секреції деяких факторів згортання крові, зниження фібринолітичної активності крові.
4. Поряд із тривалим емоційним перенапруженням значну роль у етіології та патогенезі ІХС відіграють гостра та хронічна травматизація психіки, а також психоемоційні розлади, найбільш значущими серед яких є депресивні та тривожно-фобічні. Депресія та тривога викликають вегетативний дисбаланс, значно погіршують функціональний стан серця, сприяють виникненню порушень ритму серця, різко підвищують захворюваність на ІХС і смертність від серцево-судинних катастроф.
5. Ключовими патофізіологічними механізмами патогенного впливу депресії при ІХС є підвищення активності симпатико-адреналової системи та зниження активності парасимпатичної системи. Крім того, при депресії мають місце такі поведінкові чинники, як небажання пацієнтів приймати медикаментозні препарати та дотримуватись призначеного режиму.

Перспективи подальших досліджень.

На нашу думку, необхідне більш глибоке розкриття психофізіологічних механізмів патогенного впливу емоційних чинників на серце, а також дослідження ролі ментальних і духовних чинників у патогенезі ІХС.

Література

1. Алексеева Н. В. Связь психо-эмоциональных особенностей и показателей центральной гемодинамики у больных ишемической болезнью сердца с нарушениями ритма сердца / Н. В. Алексеева // Актуальные вопросы заболеваний внутренних органов : тезисы докладов. – Пермь, 1985. – С. 64–65.
2. Алексеева Н. В. Связь психоэмоциональных особенностей и центральной гемодинамики у больных ишемической болезнью сердца / Н. В. Алексеева // Болезни и мозг : тезисы докладов област. науч.-практ. конф. (28 сентября 1987 г.) / ред. совет : проф. Б. С. Лопатин [и др.] / Ивановск. гос. мед. ин-т им. А. С. Бубнова. – Иваново, 1987. – С. 5.
3. Аффективные расстройства и инфаркт миокарда: клинико-функциональные взаимосвязи и возможности антидепрессивной терапии тианептином / [Ю. А. Васюк, А. В. Лебедев, Т. В. Довженко, М. В. Семиглазова] // Кардиология. – 2009. – № 1. – С. 25–29.
4. Белялов Ф. И. Психосоматические аспекты ишемической болезни сердца / Ф. И. Белялов // Кардиология. – 2002. – Т. 42, № 8. – С. 63–67.
5. Бройтигам В. Психосоматиченская медицина : кратк. учебн. / В. Бройтигам, П. Кристиан, М. Рад ; пер. с нем. Г. А. Обухова, А. В. Бруенка ; предисл. В. Г. Остроглазова. – М. : ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1999. – 376 с.
6. Варіабельність ритму серця та психогенна стрес-індукована ішемія міокарда / [В. О. Бобров, А. П. Степаненко, О. В. Авдоніна, В. В. Боброва] // Український журнал екстремальної медицини. – 2007. – № 3. – С. 79–83.
7. Взаимосвязь особенностей психоэмоционального статуса и липидного обмена у больных ишемической болезнью сердца с аритмиями / В. В. Мурашко, Н. В. Алексеева, А. В. Струтынский [и др.] // Терапевтический архив. – 1986. – Т. LVIII, № 11. – С. 94–97.
8. Виноградов В. Ф. Характерологические особенности личности, преморбидное и актуальное состояние психики у больных ишемической болезнью сердца / В. Ф. Виноградов // Кардиология. – 1986. – Т. XXVI, № 12. – С. 60–62.
9. Влияние депрессивного состояния на показатели вариабельности ритма сердца у больных ишемической болезнью сердца и коррекция выявленных нарушений с помощью терапии антидепрессантом тианептином / Г. Н. Соболева, Е. А. Ерпылова, Г. В. Рябыкина [и др.] // Кардиология. – 2006. – № 11. – С. 4–8.
10. Гаврилова Е. А. Роль поведенческого типа А и психического стресса в развитии ишемической болезни сердца, возможности психопрофилактики и психотерапии заболевания / Е. А. Гаврилова // Кардиология. – 1999. – Т. 39, № 9. – С. 72–78.
11. Гаврилькевич В. К. Роль емоційно-особистісних якостей дорослих у етіології та патогенезі ішемічної хвороби серця / В. К. Гаврилькевич // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. праць Ін-ту психол. ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. – К., 2009. – Т. ХІ, ч. 7. – С. 117–128.
12. Гаврилькевич В. К. Роль почуттів у етіології та патогенезі ішемічної хвороби серця / В. К. Гаврилькевич // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Ін-ту психол. ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. – К., 2009. – Т. 7 : Екологічна психологія : Вип. 21. – С. 46–49.
13. Гаврилькевич В. К. Роль эмоциональных реакций в этиологии и патогенезе ишемической болезни сердца / В. К. Гаврилькевич // Оралдың ғылым жаршысы (Уральский научный вестник) : науч.-теорет. и практ. журнал. Серия : право, педагогика, психология, техника, строительство, медицина (Казахстан). – 2009. – № 9 (24). – С. 81–86.
14. Ганелина И. Е. Значение нервного напряжения и поведенческих особенностей для развития и течения ишемической болезни сердца / И. Е. Ганелина, Н. Я. Притыкина // Регуляция висцеральных функций: закономерности и механизмы : сборн. науч. работ / отв. ред. Н. П. Бехтерева / АН СССР отд-ние физиол. – Л. : Изд-во «Наука» Ленингр. отд-ние, 1987. – С. 45–62.
15. Ганелина И. Е. Некоторые аспекты проблемы патогенеза ишемической болезни сердца / И. Е. Ганелина // Кардиология. – 1971. – Т. ХI, № 9. – С. 36–42.
16. Гербер Р. Вибрационная медицина / Р. Гербер. – М. : София, Гелиос, 2001. – 592 с.
17. Глауров А. А. Особенности психовегетативной организации лиц, перенесших инфаркт миокарда в молодом возрасте / А. А. Глауров // Клиника, диагностика, лечение нейрогенных соматических заболеваний : тезисы докладов межобластной науч.-практ. конф. (июнь 1981 г.) / под общ. ред. проф. А. А. Шутова, доц. В. С. Гуськова / МЗ РСФСР, Всеросс. научн. мед. общ-во невропатол. и психиатр., Пермский обл. отдел здравоохран., Пермский гос. мед. ин-т, Пермское обл. научн. мед. общ-во невропатол. и психиатр. – Пермь, 1981. – С. 51–53.
18. Губачев Ю. М. Психосоматические соотношения при гипертонической болезни и ишемической болезни сердца : [лекция по терапии для врачей-курсантов] / Ю. М. Губачев / Ленингр. гос. ордена Ленина ин-т усоверш. врачей им. С. М. Кирова, II кафедра терапии. – Л., 1978. – 28 с.
19. Денисюк В. І. Вплив депресії на розвиток порушень ритму серця при ішемічній хворобі серця / В. І. Денисюк, В. І. Шмалій // Галицький лікарський вісник. – 2005. – № 2. – С. 9–11.
20. Зайцев В. П. Некоторые психосоматические соотношения при инфаркте миокарда / В. П. Зайцев, Л. А. Ивина // Кардиология. – 1974. – Т. XIV, № 9. – С. 11–14.
21. Зимин Ю. В. Некоторые социальные и психологические факторы в этиологии ишемической болезни сердца / Ю. В. Зимин // Кардиология. – 1974. – Т. XIV, № 8. – С. 133–143.
22. Значение психоэмоционального стресса, некоторых поведенческих и социальных факторов в развитии ИБС у женщин молодого и среднего возраста / [И. Е. Ганелина, С. К. Чурина, Н. Я. Притыкина, Л. А. Смирнова] // Актуальные вопросы изучения механизмов гомеостаза : тезисы республ. науч. конф. (Каунас, 31 мая – 1 июня 1983 г.) / Отв. ред. В. Вайчювенас. – Каунас, 1983. – С. 141–142.
23. Институт Математики Сердца. Когда любовь не является эмоцией : Интервью Сюзан Барбер с Говардом Мартином [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : .
24. Кирюхин О. Л. Комплексная оценка и коррекция психических нарушений у больных ишемической болезнью сердца / О. Л. Кирюхин, Н. А. Гасанов, Д. Р. Ракита // Клиническая медицина. – 2007. – Т. 85, № 8. – С. 29–33.
25. Корнацький В. М. Проблеми здоров’я суспільства та продовження життя. – К. : Інститут кардіології ім. М. Д. Стражеска, 2006. – 46 с.
26. Некоторые механизмы эмоциональных кардиоваскулярных реакций организма при ишемической болезни сердца / Р. Т. Фарманов, О. Б. Исмайлов, М. Г. Аширов [и др.] // Науч. труды юбилейной науч. конф., посвящ. 50-летию образования Азербайдж. ордена Трудового Красного Знамени гос. мед. ин-та им. Н. Нариманова / науч. ред. проф. Р. Аскеров, ред. проф. З. Т. Кулиева / МЗ Азербайдж. ССР, Азербайдж. ордена Трудового Красного Знамени гос. мед. ин-т им. Н. Нариманова. – Баку : Изд-во «Маариф», 1981. – С. 87–92.
27. Никитина Ю. Психосоматические аспекты ишемической болезни сердца / Ю. Никитина, Ф. Копылов // Врач. – 2008. – № 4. – С. 2–5.
28. Орме Г. Эмоциональное мышление как инструмент достижения успеха / Г. Орме. – М. : «КСП+», 2003. – 272 с.
29. Особенности патогенеза, клиники и течения психогенно провоцированных инфарктов миокарда / А. Л. Сыркин, А. Б. Смулевич, М. Ю. Дробичев и др. // Клиническая медицина. – 2005. – № 2. – С. 30–33.
30. Преймате Э. Я. Итоги эпидемиологического исследования роли нервно-психического напряжения в возникновении ишемической болезни сердца / Э. Я. Преймате // Ученые-медики Латвийской ССР – практике здравоохранения / отв. ред. В. В. Канеп / МЗ Латв. ССР, Риж. мед. ин-т. – Рига, 1975. – Часть І. – С. 68–70.
31. Психологический статус и эффективность санаторной реабилитации больных инфарктом миокарда / Т. Енина, Е. Томина, Н. Шанаурина [и др.] // Врач. – 2006. – № 10. – С. 67–69.
32. Симаненков В. И. Психосоматические отношения при нестабильной стенокардии / В. И. Симаненков, Ф. И. Белялов, С. Г. Куклин // Социальная и клиническая психиатрия. – 2004. – Т. 14, № 3. – С. 19–22.
33. Социальный стресс как фактор риска ишемической болезни сердца / Т. П. Денисова, А. С. Шкода, Л. И. Малинова [и др.] // Терапевтический архив. – 2005. – № 3. – С. 52–55.
34. Франкл В. Э. Основы логотерапии. Психотерапия и религия / В. Э. Франкл. – СПб. : Речь, 2000. – 286 с. – (Мастерская психологии и психотерапии).
35. Хомская Е. Д. Нейропсихология : учебник для вузов / Е. Д. Хомская. – 3-е изд. – СПб. : Питер, 2003. – 496 с.
36. Чайковский И. А. Медицинские аспекты применения устройства фазаграф в клинической практике и в домашних условиях / И. А. Чайковский, Л. С. Файнзильберг / НАН Украины, Междунар. научно-учебный центр информ. технологий и систем НАН Украины и МОН Украины. – К., 2009. – 75 с.
37. Чувства // Психология : словарь / под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Политиздат, 1990. – 494 с.
38. Шантручек М. К вопросу о стрессе и ишемической болезни сердца / М. Шантручек, М. Вацек // Здравоохранение : международный журнал. – Бухарест, 1971. – № 1. – С. 45–57.
39. Шхвацабая И. К. Некоторые психосоматические взаимоотношения при инфаркте миокарда и вопросы реабилитации / И. К. Шхвацабая // Вестник Академии мед. наук СССР. – 1975. – № 8. – С.50–56.
40. Яковлев Г. М. Особенности нервно-психического состояния больных ишемической болезнью сердца / Г. М. Яковлев, Е. А. Бибиков, В. И. Курпатов // Нервные и психические нарушения при заболеваниях внутренних органов : тезисы докладов на науч. конф. (11–12 мая 1978 г.) / отв. ред. проф. Г. А. Акимов / Воен.-мед. ордена Ленина Краснознаменная акад. им. С. М. Кирова, Ленинград. науч. общ-во невропатол. и психиатр., Секция изменений нервной системы и психич. сферы при сомат. заболеваниях Всесоюз. общ-ва невропатол. и психиатр. – Л. : Воен.-мед. акад. им. С. М. Кирова, 1978. – С. 211–212.
41. Depression and Anxiety As Predictors of Outcome After Myocardial Infarction / R. A. Mayou, D. Gill, D. R. Thompson [et al.] // Psychosom. Med. – 2000. – Vol. 62. – P. 212–218.
42. Frasure-Smith N. Differetial longterm impact of in-hospital symptoms of psychological stress after non-Q-wawe acute miocardial infarction / N. Frasure-Smith, F. Lesperance, M. Juneau // Am. J. Cardiol. – 1992. – Vol. 69. – P. 1128–1134.
43. Gullette E. G. Effects of mental stress on myocardial ischemia during daily life / E. G. Gullette, J. A. Blumenthal, M. Babyak et al. // JAMA. – 1997. – Vol. 277. – P. 1521–1526.
44. Hemingway H. Evidence based cardiology: Psychosocial factors in the aetiology and prognosis of coronary heart disease: systematic review of prospective cohort studies / H. Hemingway, M. Marmot // BMJ. – 1999. – Vol. 318. – P. 1460–1467.
45. Verthein U. The correlation between everyday stress and angina pectoris: a longitudinal study / U. Verthein, T. Kohler // J. Psychosom. Res. – 1997. – Vol. 43. – P. 241–245.
46. Yoshida K. Mental stress test is an effective inducer of vasospastic angina pectoris: comparison with cold pressor, hyperventilation and master two-step exercise test / K. Yoshida // Int. J. Cardiol. – 1999. – Vol. 70. – P. 155–163.