Психопрофілактика та психологічна допомога дорослим із ішемічною хворобою серця з урахуванням особливостей їхньої емоційної саморегуляції

Анотація.

Стаття присвячена проблемі організації психологічної профілактики ішемічної хвороби серця (ІХС) та психологічної допомоги дорослим із ішемічною патологією серця. Мета статті – сформулювати основні організаційні положення щодо зазначеної проблеми з урахуванням особливостей емоційної саморегуляції хворих на ІХС. Представлено основні положення щодо організації фахової психологічної допомоги дорослим із ішемічною патологією серця і здійснення профілактичних заходів, а також основні положення щодо організації психологічної самодопомоги хворими на ІХС та іншими особами для первинної та вторинної психологічної профілактики ішемічної патології серця.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця (ІХС), ішемічна патологія серця, психологічна профілактика, психологічна допомога, психологічна самодопомога, емоційна саморегуляція.

Аннотация.

Статья посвящена проблеме организации психопрофилактики ишемической болезни сердца (ИБС) и психологической помощи взрослым с ишемической патологией сердца. Цель статьи – сформулировать основные организационные положения относительно указанной проблемы с учетом особенностей эмоциональной саморегуляции больных с ИБС. Представлены положения относительно организации специализированной психологической помощи взрослым с ишемической патологией сердца и осуществления профилактических мероприятий, а также основные положения по организации психологической самопомощи больными с ИБС и другими лицами для первичной и вторичной психологической профилактики ишемической патологии сердца.

Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца (ИБС), ишемическая патология сердца, психологическая профилактика, психологическая помощь, психологическая самопомощь, эмоциональная саморегуляция.

Summary.

The article is devoted to the problem of organization of psychological prophylaxis of ischemic heart disease(IHD) and psychological help adults with ischemic pathology of heart. Purpose of the article is to formulate substantive organizational provisions in relation to the indicated problem taking into account the features of emotional self-regulation of patients with IHD. Positions are presented in relation to organization of the specialized psychological help adults with ischemic pathology of heart and realization of prophylactic measures, and also substantive provisions on organization of psychological self-help patients with IHD and other persons for the primary and second psychological prophylaxis of ischemic pathology of heart.

Keywords: ischemic heart disease (IHD), ischemic pathology of heart, psychological prophylaxis, psychological help, psychological self-help, emotional self-regulation.

Постановка проблеми.

Ішемічна хвороба серця (ІХС) займає провідне місце серед причин, які призводять до стійкої втрати працездатності населення цивілізованих країн. Вона також є провідною причиною передчасної смертності людей. Тому, важливим завданням сучасної медицини є профілактика ІХС. Оскільки в етіології та патогенезі цієї недуги велике значення мають психологічні фактори, то психологічна допомога і психопрофілактика повинні бути обов’язковими складовими у наданні медичної допомоги хворим на ІХС і в системі превентивних заходів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

На даний час розроблені та експериментально перевірені різні методи психологічної допомоги хворим на ІХС, зокрема, такі як: психофізична гімнастика з психофізичною саморегуляцією [1; 2]., сугестивна [3], трансова [4], недирективна та когнітивна психотерапія [5]. Експериментально доведено позитивний вплив усіх цих методів на психічний і соматичний стан хворих на ІХС. Що дає підстави для широкого впровадження методів психологічної допомоги хворим на ІХС у медичну практику.

Невирішена частина загальної проблеми.

Досі при розробці системи заходів психопрофілактики ІХС і психологічної допомоги людям, які страждають на ІХС, не враховувались особливості їхньої емоційної саморегуляції.

Мета дослідження – сформулювати основні організаційні положення щодо психологічної профілактики ІХС та психологічної допомоги дорослим із ІХС з урахуванням особливостей їх емоційної саморегуляції.

Методика та організація дослідження.

Для досягнення поставленої мети нами проведено теоретичне дослідження наукових публікацій, присвячених ролі емоційних факторів у виникненні та перебігу ІХС, а також емоційній сфері та методам оптимізації емоційної саморегуляції особистості. При цьому ми використовували системний підхід і теоретичні методи, такі як: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.

Основний матеріал і результати дослідження.

У дорослих людей, які страждають на ІХС, ми виявили недосконалість окремих ланок системи емоційної саморегуляції особистості [6]. Зокрема, з достатньо високою статистичною значущістю встановлено, що в дорослих із ішемічною патологією серця більш виражені механізми психологічного захисту, самоконтроль у діяльності та поведінці, алекситимія. В той же час, у них менш виражена здатність до позитивної переоцінки складних життєвих ситуацій. Встановлено кореляції ішемічної патології серця з такими структурно-функціональними особливостями системи емоційної саморегуляції особистості: 1) підвищеним рівнем прояву несвідомих механізмів психологічного захисту, що спотворюють сприйняття дійсності та перешкоджають особистісному розвитку; 2) гіпертрофованим самоконтролем зовнішніх (поведінково-діяльнісних) проявів емоційних явищ при недостатньому володінні самими емоційними переживаннями; 3) низьким рівнем свідомої смислової емоційної саморегуляції.

На підставі виявлених особливостей емоційної саморегуляції дорослих із ішемічною патологією серця нами розроблено основні положення щодо організації психологічної профілактики ІХС і психологічної допомоги дорослим із ішемічною патологією серця.

Основні положення щодо організації фахової психологічної допомоги дорослим із ішемічною патологією серця та здійснення профілактичних заходів

Ця група організаційних положень адресується фахівцям (практичним психологам у сфері освіти, медичним психологам, лікарям-кардіологам, психіатрам, психотерапевтам), які надають медико-психологічну допомогу хворим на ІХС або здійснюють її профілактику. Ці положення передбачають виявлення слабких ланок у системі емоційної саморегуляції особистості та відповідні завдання і заходи щодо вдосконалення системи емоційної саморегуляції особистості.

1. З метою своєчасного виявлення осіб із психологічною схильністю до ІХС необхідно здійснювати психологічне дослідження особливостей емоційної саморегуляції в осіб молодого віку (у вищих навчальних закладах, в установах і на підприємствах, наприклад, під час професійного відбору). Особливої уваги при цьому потребують люди, професія та праця яких пов’язані з домінуванням розумових і психоемоційних навантажень над фізичними, а також із обтяженою серцево-судинними захворюваннями спадковістю. Для проведення таких досліджень можна використати психодіагностичну систему, запропоновану в нашому дослідженні.

2. Для розробки адекватної стратегії психологічної допомоги хворим на ішемічну патологію серця та вторинної психопрофілактики ІХС необхідно визначати індивідуальну структуру їхньої системи емоційної саморегуляції.

3. Особам, у яких виявлено слабкість вищих (свідомих) рівнів системи емоційної саморегуляції необхідно рекомендувати курс психокорекційної чи психотерапевтичної допомоги, спрямований на вдосконалення емоційної саморегуляції.

4. При проведенні клінічного інтерв’ю у хворих на ІХС слід мати на увазі можливість неадекватної самооцінки ними власного психосоматичного стану, проявів власної особистості та поведінки. Знання домінуючих у них механізмів психологічного захисту допоможе відповідним чином скоригувати клініко-психологічну картину їхнього стану і самопочуття.

5. При клініко-психологічному обстеженні хворих на ІХС та артеріальну гіпертонію слід мати на увазі їхню розвинену здатність загальмовувати зовнішні психомоторні прояви емоційних переживань, через що зовнішній спокійний на рівні поведінки вигляд хворого не завжди відповідає його дійсному душевному стану. Тому, при клініко-психологічному обстеженні цих пацієнтів слід особливу увагу звертати на вегетативні та інші психомоторні (рухи очей, тремор кінцівок, інтонації голосу тощо) прояви емоцій, а також на власні емпатійні відчуття.

6. Виходячи із особливостей емоційної саморегуляції, виявлених нами в дорослих із ішемічною патологією серця, основними стратегічними завданнями психологічної допомоги хворим на ІХС і особам із психологічною схильністю до ішемічної патології серця є:

подолання алекситимії, розвиток здатності усвідомлювати, розпізнавати та вербалізувати емоційні переживання та їх найтонші відтінки;
зменшення активності несвідомих механізмів психологічного захисту, які спотворюють сприйняття дійсності та перешкоджають особистісному розвитку;
навчання способам розрядки емоційної напруги, що виникає внаслідок «затриманих» емоцій, шляхом їх відреагування в поведінкових актах чи творчій діяльності;
розвиток свідомої вольової регуляції суб’єктивного компоненту емоційних переживань
розвиток свідомої смислової емоційної саморегуляції.

Виконання всіх зазначених завдань може відбутися тільки за свідомої активності особи, якій надається психологічна допомога. Першим кроком на шляху до свідомого оволодіння власною емоційною сферою є подолання алекситимії. Воно може бути здійснене такими шляхами:

обговорення почуттів у суб’єкт-суб’єктних стосунках клієнта (пацієнта) і фахівця, який надає психологічну допомогу;
самостійне описування та аналіз клієнтом (пацієнтом) своїх емоцій, почуттів і відчуттів у щоденнику;
звернення уваги клієнта (пацієнта) до серця і його відчуттів. Тут можна зауважити, що хворі на ІХС, особливо тривожно-помисливого та іпохондричного складу характеру, і без порад фахівця надмірно прислухаються до найменших неприємних відчуттів свого серця, що аж ніяк не сприяє покращенню їхнього самопочуття та зменшенню алекситимії. Ми вважаємо, що для досягнення психотерапевтичного ефекту має значення не саме по собі звернення уваги до серця, а її змістовне наповнення, тобто певне ставлення. Можна ставитися до серця як до «помпи», яка перекачує кров, або «мотора», який почав «барахлити» (за це, навіть, цілком обґрунтовано можна злякатися, розізлитися, образитися тощо, оскільки через його поломку руйнуються якісь життєві плани). Така увага і таке ставлення лише ще більше обтяжать серце, погіршать його стан. Та можна ставитися до серця як до центру всього духовно-психічного життя людини, як до джерела життєвих сил для всього організму. Таке свідоме ставлення може пробудити в душі людини прямо протилежні почуття – вдячність власному серцю за його невтомну працю, любов, співчуття його стражданням, бажання полегшити його стан шляхом створення оберігаючих умов. Ці почуття є життєдайними для серця, оскільки відповідають його глибинній сутності та покращують його функціональний стан. Ці вищі почуття захищають серце, оскільки вони є потужними конкурентами страху, тривоги та інших деструктивних емоційних переживань. Шаноблива увага до серця сприятиме також налагодженню кращої взаємодії між нервовим апаратом серця і структурами головного мозку (відбуватиметься, так би мовити, порозуміння серця і мозку). Внаслідок цього вдосконалюватимуться регуляторні механізми вегетативних функцій, а також створюватимуться умови для кращого усвідомлення аферентної інформації, що надходить до головного мозку від нервових структур серця, тобто розуміння «голосу» серця та почуттів як «мови» серця.

У зв’язку із сказаним вище опишемо цікавий факт, виявлений нами при обстеженні хворих на ІХС. Троє із обстежених (один чоловік і дві жінки) незалежно одне від одного розповіли про пережитий ними досвід. На певному етапі захворювання в них виникло гостре порушення ритму серця, що загрожувало життю, в зв’язку з чим вони були госпіталізовані у кардіологічне відділення реанімації та інтенсивної терапії. За допомогою медикаментозного лікування, яке їм проводили, не вдавалося швидко нормалізувати ритм серця. Перебуваючи у критичному стані, ці пацієнти відчули сильне бажання вижити та інтуїтивно почали подумки розмовляти зі своїм серцем, благати його, просити відновити звичайний ритм. Після такої молитовної розмови з серцем його ритм нормалізувався.

Звичайно, з позицій наукової логіки ми не можемо довести, що саме розмова з серцем допомогла відновити його ритм, бо вона могла просто збігтися з моментом настанням ефекту від медикаментозних засобів. Та, факт розповіді пацієнтів про пережитий ними досвід залишається незаперечним.

Зменшення активності несвідомих механізмів психологічного захисту, які спотворюють сприйняття дійсності та перешкоджають особистісному розвитку, потребує психодинамічно-орієнтованої психотерапії та розвитку в клієнта (пацієнта) здатності до усвідомлення прихованих мотивів власної поведінки. Найбільше сприяє цьому гуманістична психотерапія, побудована на базових засадах, визначених К. Р. Роджерсом: 1) безумовному прийнятті психотерапевтом клієнта; 2) емпатійному ставленні до клієнта; 3) конгруентності (щирості) в стосунках із клієнтом [7, с. 73–117]. Саме ці засади, як показав К. Р. Роджерс сприяють відмові пацієнта від захисних механізмів і встановленню ним контакту зі своїми глибинно-особистісними переживаннями (відчуттями, почуттями, спонуканнями), прийняттю самого себе та збільшенню автентичності. Такі внутрішньо-особистісні зміни створюють міцне підґрунтя для свідомої смислової саморегуляції.

Вирішення перших двох завдань потребує тривалого часу. На відміну від них, навчання способам розрядки емоційної напруги може бути здійснене за досить короткий проміжок часу.

Суб’єктивний компонент емоційних переживань тісно пов’язаний із вегетативним компонентом. Тому, допомогти розвитку свідомої вольової регуляції суб’єктивного компоненту емоційних переживань можуть методи аутогенного тренування, самонавіювання, поведінкова психотерапія. Як свідчить література [2; 4; 8; 9], саме ці методи найчастіше використовуються в системі реабілітації хворих на ІХС. Вирішення цього завдання може бути здійснено також у відносно короткий термін часу, чого не скажеш про свідому смислову емоційну саморегуляцію.

Розвиток свідомої смислової емоційної саморегуляції потребує, мабуть, найбільше часу, оскільки тісно пов’язаний із особистісним зростанням і розвитком здатності усвідомлювати найбільш глибинні та вершинні структури і процеси власної особистості. Для вирішення цього завдання найбільш адекватними є методи екзистенційно-гуманістичної психотерапії.

Особливу увагу варто звернути на пробудження в душі клієнта (пацієнта) вищих почуттів (вдячності, радості, любові та інших, споріднених із ними), які гармонізують психоемоційний та психофізіологічний стан людини, покращують функціональний стан серця.

Основні положення щодо організації психологічної самодопомоги хворими на ішемічну хворобу серця та іншими особами для первинної та вторинної психологічної профілактики ішемічної патології серця

Ця друга група положень стосується організації психологічної самодопомоги людьми, які страждають на ІХС, та іншими особами для первинної та вторинної психологічної профілактики ішемічної патології серця шляхом самовдосконалення власної системи емоційної саморегуляції особистості.

Нижченаведені положення можна використовувати в контексті психогігієнічної просвітницької роботи. Їх практичне застосування може стати продовженням курсу психотерапії (так би мовити, домашнє завдання щодо самостійної роботи над собою).

Оскільки це питання стосується вже не академічної, а практичної психології та адресоване людям без спеціалізованої психологічної освіти, то подальший виклад положень зроблено в більш вільному науково-популярному літературному стилі.

Для удосконалення своєї системи емоційної саморегуляції необхідно розширювати та поглиблювати свої знання про емоції та почуття, а також про закони, які панують у емоційній сфері. Допомогти в цьому може науково-популярна література про світ людських емоцій і почуттів та способи керування ними [10–19 та ін.].
Кращому усвідомленню та розумінню власних емоційних переживань може допомогти регулярне описування своїх переживань у щоденнику. Така щоденна практика сприятиме удосконаленню взаємодії між півкулями головного мозку та формуванню навичок самоспостереження і самопізнання.
Успішність виконання попередньої вправи зростатиме при збагаченні словникового запасу епітетами та іншими словами, що позначають тонкощі душевних переживань людини. Найкращим методом збагачення свого лексикону є читання класичної художньої літератури, в якій письменники майстерно описують внутрішній світ людини.
Сформовані навички самоспостереження та самопізнання допоможуть прослідкувати приховані від свідомої уваги механізми мисленнєвого, емоційного та поведінкового реагування на стресові подразники. Ці несвідомі механізми, які називають механізмами психологічного захисту, формуються в душі людини ще в той період, коли самосвідомість не досягла свого розквіту. Тому, вони, зазвичай, не усвідомлюються, але зумовлюють стереотипні, часто неконструктивні, реакції в напружених життєвих ситуаціях. Поки людина їх не усвідомлює, вона не має повної влади над своїми емоціями та поведінкою. Для підвищення здатності керувати своїми емоційними станами необхідно розширювати простір самоусвідомлення, зокрема виявляти приховані механізми та мотиви своїх емоційних та поведінкових реакцій. Дізнатися більш детально про несвідомі механізми психологічного захисту можна з відповідної психологічної літератури або від фахівця (психолога, психотерапевта, психіатра).
Кожне емоційне переживання (емоція, почуття, настрій) мають складну будову і включають як внутрішні компоненти (ті, які існують тільки у внутрішньому світі душі), так і зовнішні (ті, які виявляються в зовнішньому світі). До внутрішніх відносяться душевні та тілесні відчуття, які визначають характер (приємний чи неприємний, комфортний чи дискомфортний) і різновид емоційного переживання (радість, сум, страх, гнів тощо). До зовнішніх відносяться поведінкові прояви (міміка, жестикуляція, поза, постава та ін.), зміни тонусу м’язів, напруження та мимовільні скорочення окремих груп м’язів (тремтіння рук, голови, ніг, посмикування м’язів тощо), рухи та вираз очей, зміни інтонацій голосу, вегетативні реакції (потовиділення, почервоніння чи збліднення шкіри, зміни величини зіниць та ін.).

Найлегше піддаються вольовому контролю поведінкові прояви емоцій, але, їх гальмування перешкоджає вивільненню енергії емоцій і призводить до наростання емоційної напруги. Досягаючи критичного рівня, ця напруга може виливатися в неконтрольовані руйнівні форми поведінки або в порушення діяльності внутрішніх органів (яскравим прикладом, є гіпертонічна хвороба, ІХС та ін.). Зважаючи на сказане, самоконтроль поведінки слід доповнювати різноманітними способами контрольованого та творчого використання емоційної напруги. Про них більш детальніше можна дізнатися з відповідної літератури чи від фахівця, який надає психологічну допомогу (психолога, психотерапевта, психіатра).

Методи свідомої вольової емоційної саморегуляції, про які щойно йшла мова, допомагають оволодіти своїми емоційними процесами та їхніми зовнішніми проявами, але не призводять до особистісного зростання. Останнє може відбуватися в процесі смислової емоційної саморегуляції, про яку мова піде далі.
Свідома смислова емоційна саморегуляція полягає у зміні ставлення до проблемної ситуації (як говориться в широко відомому вислові: «Якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї»).

Цього можна досягти такими способами:
- поміркувавши над причинами власного невдоволення та дискомфортних емоцій можна зрозуміти, які потреби та очікування не знаходять свого задоволення в наявній ситуації. Знання причин дискомфорту та страждань зменшує емоційну напругу. Оцінивши ступінь значущості цих потреб у якомога ширшому контексті (в масштабах всього життя, вічності та безмежності Всесвіту тощо), можна прийти до висновку, що ці потреби, які стали причиною емоційних страждань, не такі вже й важливі. Така переоцінка цінностей усуває причину емоційного дискомфорту і призводить до відновлення миру в душі. Завжди можна відмовитися від бажаного, якщо воно втрачає свій сенс, або відкласти його досягнення в далеке майбутнє, якщо зараз воно недосяжне;
- якщо взяти до уваги, що всі явища земного світу мають щонайменше два боки (світлий і темний, видимий і невидимий, позитивний і негативний, приємний і неприємний тощо), які не існують один без одного, то, при бажанні, в будь якій неприємній ситуації можна знайти щось приємне, корисне; варто поглянути на ситуацію ширше, взявши до уваги матеріальний і духовний, видимий і невидимий виміри існування, і проблемна ситуація постане в іншому світлі, виявить свій прихований сенс; пошук і відкриття сенсу всього, що відбувається в житті, допомагає витримати важкий тягар життєвих обставин;
- здатність бачити корисні боки явищ та життєвих ситуацій посилюється, коли душа наповнена радістю та оптимізмом. Свідоме пробудження та вирощування в душі вищих людських почуттів (вдячності, віри, надії, любові та ін.) забезпечує душевну рівновагу, підвищує стійкість та опірність у стресових ситуаціях, захищає серце від руйнівних почуттів і емоцій, покращує стан серця та його працездатність. Тут можна згадати східну мудрість, яка говорить: «Ціною радості – очищуйте шлях. Зумійте … встояти проти роздратування» [20, с. 21]. Для цього треба мати «око добре», дивитися на життєві обставини та людей так, щоб удвічі збільшувати все добре і в десять разів зменшувати явища недосконалості [20, с. 21]. Якщо добре роздивитися обставини свого життя, то, при бажанні, завжди можна знайти багато такого, за що варто подякувати життю, долі чи іншим людям. Така регулярна практика вирощуватиме почуття вдячності та з часом зробить його стійкою рисою характеру. Вміння бачити в усьому світлий, корисний бік розвіє страх перед труднощами та життєвими випробуваннями, наповнить душу любов’ю, радістю та оптимізмом.
Діяльність серця є основою життя організму, воно є головним осередком душевних переживань і тому потребує до себе особливої уваги. Воно трудиться безперервно, навіть тоді, коли головний мозок відпочиває уві сні. Серце є вмістилищем найкращих людських почуттів (віри, надії, любові та інших). Воно заслуговує й відповідного ставлення до себе з боку людини, хоча б звичайної вдячності та піклування про його добробут. Неуважність та недбалість до серця обертається тим, що людина бездумно перевантажує його всякими надмірностями, нездоровим способом життя (більшість факторів ризику ІХС є яскравим прикладом цьому). Через таке бездумне ставлення і починає серце хворіти.

Виправити ситуацію можна, якщо надати серцю увагу, якої воно заслуговує. Люб’язна увага до серця допоможе краще помічати та розуміти його багатоманітні відчуття та почуття, сприятиме «порозумінню» серця і головного мозку. В експериментах, проведених у Інституті Математики Серця (м. Боулдер Крік, Каліфорнія, США), доведено, що узгодженість електромагнітних ритмів серця і головного мозку значно покращує творче мислення людини та здатність вирішувати складні проблеми. А крім того, як встановлено в психофізіологічних дослідженнях, зосередження уваги на певній ділянці тіла посилює кровообіг у цій ділянці, покращує живлення тканин. Зосередження уваги на серці, відповідно, покращуватиме його кровопостачання і живлення, що особливо важливо при ІХС. Можна подумки розмовляти з серцем, запитувати його, вслухатися в його безмовні відповіді, просити його тощо (тільки не наказувати, адже, як свідчить народна мудрість, «серцю не накажеш»). Така розмова з серцем є дієвою формою уваги до серця і може допомогти покращити його функціональний стан (як засвідчують зі свого досвіду люди, які робили це на практиці).

Висновки:

Зважаючи на велику роль психологічних факторів у виникненні та розвитку ІХС, психологічні методи повинні бути обов’язковим компонентом у системі профілактики ІХС і медичної допомоги людям, які страждають на цю хворобу.
При розробці методів психопрофілактики ІХС і психологічної допомоги людям, які хворіють на ІХС, необхідно враховувати особливості їхньої емоційної саморегуляції.
Психопрофілактика і психологічна допомога при ІХС включає дві групи організаційних положень: одна із них стосується заходів, що здійснюються фахівцями (практичним психологам у сфері освіти, медичним психологам, лікарям-кардіологам, психіатрам, психотерапевтам), які надають медико-психологічну допомогу хворим на ІХС або здійснюють її профілактику; друга стосується організації психологічної самодопомоги людьми, які страждають на ІХС, та іншими особами для первинної та вторинної психологічної профілактики ішемічної патології серця шляхом самовдосконалення власної системи емоційної саморегуляції особистості.
У розроблених нами організаційних положеннях найважливішим, на нашу думку, є положення про те, що діяльність серця є основою і запорукою життя всього організму, і тому воно заслуговує на увагу та повагу, шанобливе і вдячне ставлення з боку людини, піклування про його добробут.

Перспективи подальших досліджень ми бачимо в апробації розроблених нами основних положень щодо організації психологічної профілактики ішемічної хвороби серця та психологічної допомоги дорослим із ішемічною патологією серця з урахуванням особливостей їх емоційної саморегуляції.

Література

Юшковська О.Г. Взаємозв’язок особливостей особистості і показників якості життя хворих на ішемічну хворобу серця на санаторно-курортному етапі реабілітації // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. – 2006. – № 1. – С. 8–11.
Юшковська О. Г. Вплив психофізичної реабілітації на толерантність до фізичного навантаження хворих на ішемічну хворобу серця. // Одеський медичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 66–70.
Цай П. А. Система методов недирективной психотерапии при синдроме алекситимии по П. Сифнеосу // Врачебная практика. – 2005. – № 6. – С. 93–94.
Загуровський В.М. Віддалені клініко-патологічні результати психотерапії і психофармакотерапії нападів стенокардії // Одеський медичний журнал. – 2006. – № 5. – С. 24–26.
Кирюхин О. Л. Комплексная оценка и коррекция психических нарушений у больных ишемической болезнью сердца / О.Л. Кирюхин, Н.А. Гасанов, Д.Р. Ракита // Клиническая медицина. – 2007.– Т. 85, № 8. – С. 29–33.
Гаврилькевич В. К. Особливості емоційної саморегуляції дорослих з ішемічною патологією серця : дис. … канд. психол. наук : 19.00.04 «Медична психологія» / В’ячеслав Костянтинович Гаврилькевич / Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. – К., 2011. – 218 с.
Роджерс К. Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К. Р. Роджерс ; пер. с англ. ; общ. ред. и предисл. И. Е. Исениной – М. : Издат. группа «Прогресс», 1998. – 480 с.
Юшковська О. Г. Психофізична гімнастика у комплексній реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця / О. Г. Юшковська, О. О. Лічінакі // Досягнення біології та медицини. – 2005. – № 1. – С. 31–35.
Психофізична гімнастика у комплексній санаторно-курортній реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця : метод. рекоменд. / [уклад. : В. С. Соколовський, О. Г. Юшковська, Л. І. Фісенко та ін.] / Одес. держ. мед. ун-т, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», Укр. центр наук. мед. інформації та патент.-ліценз. роботи; – К., 2005. – 71 с.
Августин Ю. Світ наших почуттів : Короткий путівник для пізнання й виховання почуттів / Ю. Августин; пер. з пол. Г. Теодорович. – Львів : Свічадо, 2006. – 96 с.
Аксенов Д. В. Настроение по заказу / Д. В. Аксенов. – М. : Олимп : Астрель : АСТ, 2006. – 219, [5] с. – (Сити-Класс : Открой для себя мир).
Бойко В. В. Энергия эмоций / В. В. Бойко. – [2-е изд., доп. и перераб.]. – СПб. : Питер, 2004. – 474 с.
Гримак Л. П. Общение с собой : Начала психологии активности / Л. П. Гримак. – М. : Политиздат, 1991. – 320 с.
Гримак Л. П. Резервы человеческой психики : Введение в психологию активности / Л. П. Гримак. – М. : Политиздат, 1987. – 286 с.
Кюри А. Тренировка эмоций. Как быть счастливым / А. Кюри; пер. с англ. – М. : ООО Издательский Дом «София», 2006. – 288 с.
Петрушин С. В. Любовь и другие человеческие отношения / С. В. Петрушин. – [2-е изд., доп.]. – СПб. : Речь, 2006. – 144 с.
Покрасс М. Л. Залог возможности существования. Четвертая категория психологии / М. Л. Покрасс. – Самара : Издательский Дом “БАХРАХ”, 1997. – 456 с.
Романчук О. Жити серцем / О. Романчук. – Львів : Свічадо, 2006. – 176 с.
Шпідлік Т. Мистецтво очищувати серце / Т. Шпідлік ; пер. з італ. А. Маслюх. – Львів : Свічадо, 2006. – 72 с.
Листы Сада Мории. Т. I. «Зов». – Третье изд., доп. – Рига : Угунс, 1994. – 192 с. – (Учение Живой Этики).

Повернутись до Наукової Діяльності