Роль емоційно-особистісних якостей дорослих у етіології та патогенезі ішемічної хвороби серця

Резюме. Стаття присвячена проблемі емоційних факторів етіології та патогенезу ішемічної хвороби серця (ІХС). Мета статті – визначити роль емоційно-особистісних якостей дорослих у етіології та патогенезі ІХС.На підставі теоретичного дослідження наукової літератури визначено основні емоційно-особистісні якості, з якими пов’язано виникнення ІХС. Простежено внутрішньо-особистісну суперечливість як характерну рису, що корелює із ІХС.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця (ІХС), емоційні фактори, емоційно-особистісні якості.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Постановка загальної проблеми та її зв’язок із важливими практичними завданнями.

Ішемічна хвороба серця (ІХС) є дуже поширеною серед населення цивілізованих країн. У зв’язку з цим вона віднесена до так званих хвороб цивілізації. Кількість хворих на ІХС невпинно зростає і в нашій країні. Збільшується і смертність населення внаслідок ІХС, незважаючи на бурхливий розвиток фармакології та появу й застосування нових медикаментів. Така ситуація змушує лікарів і науковців більше уваги звертати на психологічні фактори, що спричинюють виникнення ІХС, та психологічні методи лікування і профілактики.

Дослідження і публікації, в яких започатковано розв’язання проблеми.

Важливе значення психологічних, в тому числі емоційних, чинників у патогенезі ІХС показано багатьма дослідниками. У науковій літературі накопичено велику кількість інформації про роль емоційних факторів у виникненні та перебігу ІХС. Виявлено зв’язок ІХС із почуттям невдоволеності професійною діяльністю (J.G. Bruhnі співавт., 1968; M. Blohmke і співавт., 1969), а також рівнем освіти й життям у цілому (J. Liljefors, R. Rahe, 1970; C.D. Jenkins, 1971) [7]. Показано патогенну роль стресу й постійного почуття внутрішнього напруження (H.J. Russek, 1965, 1967; A.M. Ostfeld і співавт., 1964; Є.І. Чазов, 1975; Н.Л. Ястребова, Л.В. Симутенко, 1976; К.В. Судаков, 1981 та ін.) та підвищеного рівня тривоги у виникненні ІХС [8].

S.E. ClevelandiD.L. Johnson(1962), досліджуючи особливості психіки хворих на інфаркт міокарду, виявили своєрідну двоїстість натури цих хворих: з одного боку – розвинені самоповага і честолюбство, а з іншого – почуття безнадійності, песимізму та марності всіх зусиль [7, с. 138]. На нашу думку, суть цього глибинного мотиваційного конфлікту влучно асоціюється з висловом «розбите серце», що на клінічному рівні цілком відповідає стану серця при інфаркті міокарду.

Цікавим у контексті нашої статті є дослідження A.M. Ostfeldі співавторів (1964) та С.B. BakkeriR.M. Levenson(1967), які за допомогою методики ММРІ виявили кореляцію ІХС із ознаками іпохондрії, істерії, депресії в преморбідному періоді [7, с. 138].

Невирішена частина загальної проблеми.

При ознайомленні з літературними даними ми звернули увагу на велике різноманіття емоційних феноменів, що описуються в існуючих дослідженнях, присвячених психосоматичним аспектам ІХС. Зокрема, розглядається патогенне значення таких емоційних явищ, як: стрес, дистрес, депресія, тривога, страх, невдоволення, гнів, агресивність, конфліктність, образа, образливість, фрустраційні реакції, понижений і підвищений фон настрою, самозвинувачувальні та зовнішньо-звинувачувальні емоційні реакції тощо.

На нашу думку, накопичений у літературі матеріал стосовно ролі емоційних факторів у виникненні та перебігу ІХС, потребує систематизації. Адже емоційна сфера особистості та емоційні фактори є неоднорідними за своєю структурою.

Для здійснення такої систематизації ми вважаємо за доцільне взяти за основу структуру емоційної сфери, яку наводить О.Д. Хомська [15, с. 327]. Вона виділяє в емоційній сфері три рівні:

1. емоційна реактивність або емоційне реагування – короткочасна відповідь на той чи інший вплив, яка має ситуативний характер;
2. емоційні стани (настрої, емоційний фон), які відображають загальне ставлення людини до оточуючої ситуації, до самої себе;
3. емоційно-особистісні якості (особистісні якості людини, які відображають її емоційні особливості).

Відповідно до цієї структури слід окремо розглянути роль у патогенезі ІХС емоційних реакцій (що було зроблено нами в одній із попередніх статей), потім – роль емоційних станів, і емоційно-особистісних якостей (сталих рис особистості, що стосуються емоційної сфери).

Мета цієї статті – визначити роль емоційно-особистісних якостей дорослих людей у етіології та патогенезі ІХС.

РЕЗУЛЬТАТИ ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ

Методика та організація дослідження.

Для досягнення поставленої мети нами проведено теоретичне дослідження наукових публікацій, присвячених ролі емоційних факторів у виникненні та перебігу ІХС. При цьому ми використовували системний підхід і теоретичні методи, такі як: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.

Висвітлення результатів дослідження та їх обговорення.

Видатний американський терапевт Ослер ще в минулому столітті (1897) описав деякі особливості хворих на стенокардію та інфаркт міокарду, звертаючи особливу увагу на відмінність цих хворих від невротичних суб’єктів і характеризуючи їх як сильних, впевнених у собі, енергійних і честолюбних людей. Відповідальними за розвиток у таких хворих дегенеративних змін артерій він вважав перевантаження, які переживає людина в неспокої та напруженні повсякденного життя [6, с. 24].

С. Kemple(1945) за допомогою методики Rorschachвиявив, що хворі на ІХС були надзвичайно честолюбними, активними та агресивними. Навпаки, у ветеранів війни похилого віку без ознак ІХС особливості психіки характеризувалися відсутністю надмірного неспокою за своє становище в суспільстві та меншою агресивністю [7, с. 138].

Y. GidroniK. Davidson[20] вважають, що ворожість є незалежним фактором ризику ІХС, що впливає на смертність від цього захворювання [3, с. 73].

К.А. Менінгер (Meninger, 1936), Ф. Данбар (Dunbar, 1942), І.А. Арлов (Arlow, 1945)  вказували, що хворі на ІХС часто зовнішньо спокійні, а всередині – агресивні, недружелюбні, напружені. На їхню думку, вказані риси виокремлюють хворих на інфаркт міокарду від хворих на інші захворювання [16, с. 12].

Це спостереження пізніше було експериментально підтверджено в дослідженні Ц.П. Короленко та співавторів (1982), які виявили, що понад 50% осіб із ІХС та артеріальною гіпертензією реагують на фрустрацію зовнішньо відносно спокійно, але з великим внутрішнім напруженням (у контрольній групі – 11%). У тих, хто страждає на ІХС об’єктом вісцеральної розрядки вегетативного комплексу в стані емоційного напруження є коронарні судини [9].

Вивчення особистісної типології хворих на різні соматичні захворювання дозволило в подальшому створити уявлення про «коронарний особистісний тип» (Dunbar, 1948; Friedmanі Rosenman, 1959). Люди, схильні до розвитку ІХС, характеризуються крайнім ступенем пригнічення внутрішніх спонукань, самодисципліною, розвиненим почуттям обов’язку, несхильністю відкривати душу, постійним прагненням до досягнення поставлених цілей, наполегливістю в змаганнях, честолюбними прагненнями, вмінням здобувати визнання, звичкою до прискорення життєвого темпу, відсутністю задоволення від завершення роботи й невмінням відпочивати. Неважко уявити, що для таких людей стан емоційного напруження, мобілізаційна готовність є звичайними й повсякденними [6, с. 24].

Спостереження І.Є. Ганеліної (1971) підтвердили дані, що є в літературі, про психологічну близькість багатьох хворих, які страждають на ІХС. Особистісні особливості в 70% з них, зокрема, характеризуються гармонійним ставленням до оточуючої дійсності, відсутністю невротичної переробки незвичайних та екстремальних переживань, високою працездатністю, впевненістю в своїх силах, прискоренням темпу діяльності, тривалим і глибоким переживанням негативних емоцій [5, с. 38-39].

Проте, існує багато публікацій, у яких показано прямо протилежні емоційні особливості хворих на ІХС.

Дані проспективних досліджень підтверджують, що особи з підвищенням шкал іпохондрії (Hs), істерії (Hy) (за методикою MMPI) в наступному частіше захворівають грудною жабою [17;18]; підвищення профілю та оцінок шкали депресії (Д) вказують на більшу вірогідність раптової смерті у випадку інфаркту міокарду [19; 21; 22].

А.Г. Мрочек і Т.Д. Тябут (1998) при обстеженні чоловіків із різними формами ІХС за допомогою тесту ММРІ виявили преморбідні особливості особистості хворих на ІХС, такі як: підвищений рівень невротизації, порушення самооцінки, соціальної адаптації, усвідомлення власних проблем і необхідності психологічної допомоги та підтримки. Близько 90% відсотків обстежених відмічали наявність конфліктних ситуацій побутового чи соціального плану в терміни від кількох днів до 6 місяців до виникнення ознак ІХС. Психоемоційні та соціальні проблеми не були повністю розв’язані та створили умови для хронічного психоемоційного напруження або перенапруження, порушення адаптаційних можливостей організму [10].

Ретельне анамнестичне вивчення особливостей особистості хворих на ІХС, яке проводилося шляхом цілеспрямованого розпитування, дозволяє говорити про те, що преморбідно всім їм були притаманні явища особистісної акцентуації з переважанням таких рис, як емотивність, схильність до дистимічних проявів, тривожність [12].

Ю.М. Губачев (1978) робить висновок, що особистісні особливості, як коронарний особистісний тип, так і інші (тривожно-помисливі, сензитивні, психопатоподібні, циклотимні) необхідно розглядати як важливі чинники ризику ІХС [6, с. 24].

Ми повністю згодні з думкою В.Ф. Виноградова (1986), що більш правомірною є точка зору ряду дослідників, які вважають, що до ІХС схильні особи зі зниженою толерантністю до стресів. Ця особливість притаманна дисгармонійним особистостям. В таких людей гіпертрофовані ті чи інші риси характеру, наприклад ригідність і тривожність. Мабуть, гіпертрофовані риси характеру стають причиною виникнення неадекватних психічних реакцій на зовнішні впливи, які для гармонійних осіб не є стресорами. Ці реакції супроводжуються вираженими вегетативними та ендокринними зсувами, що призводять до зриву адаптаційних механізмів організму [2, с. 61].

І.В. Гагулін, В.В. Гафаров (1991) на підставі власних досліджень зробили висновок, що високий рівень особистісної тривожності можна розглядати як самостійний незалежний фактор ризику ІХС [4].

Як зазначає Т.Д. Тябут (1999), для хворих зі стенокардією, що вперше виникла, та інфарктом міокарду, що розвинувся раптово, у преморбіді були характерні такі особистісні особливості як високий рівень тривожності, схильність до утворення афективних і ригідних концепцій, які виникають у зв’язку з невдоволеністю життям, своїм суспільним становищем і відображаються на поведінці пацієнтів. Перераховані зміни особистості спостерігаються при постійному психоемоційному напруженні та можуть стати фоном, на якому розвивається клінічна картина хвороби [14, с. 26-27].

Підсумовуючи наведені вище дані, ми бачимо, що одні дослідники виникнення ІХС пов’язують із такими особистісними якостями, як: впевненість у собі та своїх силах; сила, енергійність, активність; звичка до прискорення життєвого темпу, прискорення темпу діяльності; постійна цілеспрямованість; висока працездатність; відсутність задоволення від завершення роботи; невміння відпочивати; самодисципліна; розвинене почуття обов’язку; гармонійне ставлення до оточуючої дійсності; відсутність невротичної переробки незвичайних та екстремальних переживань; наполегливість у змаганнях, вміння здобувати визнання, честолюбність; агресивність, недружелюбність, ворожість; тривале й глибоке переживання негативних емоцій; зовнішня спокійність і внутрішня емоційна напруженість, мобілізаційна готовність; крайній ступінь пригнічення внутрішніх спонукань; несхильність відкривати душу.

Інші дослідники важливого значення в розвитку ІХС надають діаметрально протилежним якостям: дисгармонійність особистості, психопатоподібність, невротичність; знижена толерантність до стресів; іпохондричність; істероїдність; емотивність, сензитивність; циклотимність; депресивність, дистимічність, тривожність; ригідність; порушення самооцінки; порушення соціальної адаптації; порушення усвідомлення власних проблем і необхідності психологічної допомоги та підтримки.

Із опису психологічних портретів, що корелюють із високою частотою захворювання на ІХС, ми бачимо наявність суперечливих даних, зокрема:

• гармонійність ставлення до оточуючої дійсності та дисгармонійність особистості не можуть співіснувати одночасно, бо дисгармонійна особистість не може гармонійно ставитись до оточуючої дійсності; так, наявність агресивності, недружелюбності, ворожості є проявами дисгармонійного ставлення до оточуючої дійсності;
• в одних дослідженнях показано наявність у хворих просоціальних рис особистості, а в інших відзначено порушення їхньої соціальної адаптації;
• одні дослідники вказують на відсутність у хворих невротичної переробки незвичайних та екстремальних переживань, а інші описують у них низку невротичних рис особистості.

Такі суперечливості дослідницьких даних, з одного боку, можуть бути зумовлені тим, що в наведених дослідженнях обстежувалися різні контингенти хворих на ІХС (різного віку та статі, з різними клінічними формами ІХС), а також використовувалися різні діагностичні методи та методики. А з іншого боку, внутрішня суперечливість є окремою рисою, що характерна для коронарних особистостей. Як ми вже зазначали, ще S.E. ClevelandiD.L. Johnson(1962) за допомогою методів Rorschachі ТАТ виявили в хворих, які перенесли інфаркт міокарду в молодому віці, своєрідну двоїстість натури. З одного боку, вони мали розвинену самоповагу та честолюбство, з іншого – їх внутрішній світ був просякнутий безнадійністю та песимістичним принципом: «чи варті чого-небудь всі зусилля?». Ці дві психічні особливості – видима боротьба та внутрішнє почуття невдачі – вважаються характерними для коронарних хворих; вони були названі S. Wolf(1961) «сізіфовим» типом за аналогією з міфічним героєм Сізіфом [7, с. 138]. Також внутрішня суперечливість особистості коронарних хворих проявляється в:

1. зовнішній спокійності та внутрішній емоційній напруженості, агресивності, недружелюбності;
2. крайньому ступені пригнічення внутрішніх спонукань при надмірно активній орієнтації на зовнішні спонукання;
3. порушенні усвідомлення власних проблем при активній боротьбі із зовнішніми проблемами.

Ці три особливості вказують на те, що для хворих на ІХС характерна відсутність автентичності та конгруентності (за термінологією К. Роджерса [13]). В них присутній розрив між зовнішньо зумовленими розсудковими прагненнями й спонуканнями та глибинно-особистісними потребами, через щоостанні перебувають у хронічній фрустрації. Фрустрованість глибинно-особистісних потреб закономірно призводить до негативних (дискомфортних) емоційних переживань агресивно-ворожого або тривожно-депресивного характеру, а також зумовлює постійно підвищений рівень внутрішнього емоційного напруження. А внаслідок наявності жорсткого поведінкового самоконтролю та стримування зовнішньої розрядки емоційного напруження, воно призводить до виникнення психосоматичних уражень серцево-судинної системи.

Саме на цей психофізіологічний механізм виникнення психосоматичної патології вказує С.Д. Положенцев (1990): «Слід відзначити, що втручання кіркових процесів у розвиток емоційної реакції здатне пригнітити лише зовнішні компоненти або видимі прояви емоції, переводячи її на вегетативний рівень, який у свою чергу реалізується повністю. Це призводить до посиленого впливу симпатико-адреналових ефектів на внутрішні органи та в першу чергу на серцево-судинну систему» [11, с. 75].

В нормі в кожної особистості формуються психологічні механізми, що забезпечують саморегуляцію емоційних станів і відновлення емоційної рівноваги при її порушенні. Виникнення патологічних змін у серцево-судинній системі внаслідок порушення емоційної рівноваги свідчить про те що механізми емоційної саморегуляції спрацьовують недостатньо ефективно. Підтвердження цієї думки ми знаходимо у В.М. Арутюняна та співавторів (1982). Результати їхніх спостережень свідчать про те, що самі по собі середовищний стрес і емоційні перевантаження явно недостатні для розвитку ІХС, необхідні також наявність особливого особистісного складу та гальмування адекватних особистісних форм розрядки емоційної напруженості. [1, с. 540-541].

ВИСНОВКИ

1. Виникнення та розвиток ІХС тісно корелює з певними емоційно-особистісними якостями дорослих людей.
2. В описах психологічних портретів, що корелюють із ІХС, простежуються суперечливості, зокрема: 1) гармонійність ставлення до оточуючої дійсності та дисгармонійність особистості; 2) з одного боку, наявність просоціальних рис особистості, а з іншого – порушення соціальної адаптації; 3) за одними даними – відсутність у хворих невротичної переробки переживань, а за іншими – наявність у них невротичних рис.
3. Суперечливості дослідницьких даних можуть бути зумовлені тим, що в наведених дослідженнях обстежувалися різні контингенти хворих на ІХС (різного віку та статі, з різними клінічними формами ІХС), а також використовувалися різні діагностичні методи та методики. Але також і тим, що внутрішня суперечливість є окремою рисою, що характерна для коронарних особистостей.
4. Проявами внутрішньо-особистісної суперечливості хворих на ІХС є: 1) зовнішня спокійність та внутрішня емоційна напруженість, агресивність, недружелюбність; 2) крайній ступінь пригнічення внутрішніх спонукань при надмірно активній орієнтації на зовнішні спонукання; 3) порушення усвідомлення власних проблем при активній боротьбі із зовнішніми проблемами.
5. Зазначені особливості вказують на наявність у коронарних хворих розриву між зовнішньо зумовленими розсудковими спонуканнями та глибинно-особистісними потребами, через що останні перебувають у хронічній фрустрації. Фрустрованість глибинно-особистісних потреб призводить до негативних (дискомфортних) емоційних переживань агресивно-ворожого або тривожно-депресивного характеру, а також зумовлює постійно підвищений рівень внутрішнього емоційного напруження. А внаслідок наявності жорсткого поведінкового самоконтролю та стримування зовнішньої розрядки емоційного напруження, воно призводить до виникнення психосоматичних уражень серцево-судинної системи.

Перспективи подальших досліджень.

Наступним кроком нашого пошуку є огляд досліджень стосовно різних аспектів емоційної саморегуляції в контексті етіології та патогенезу ІХС.

Література

1. Арутюнян В.М. Личностные аспекты патогенеза ишемической болезни сердца / Арутюнян В.М., Минасян Г.А., Еганян Г.А. // Журнал экспериментальной и клиниеской медицины. – 1982. – Т. XXII, № 6. – С. 538-541.
2. Виноградов В.Ф. Характерологические особенности личности, преморбидное и актуальное состояние психики у больных ишемической болезнью сердца // Кардиология. – 1986. – Т. XXVI, № 12. – С. 60-62.
3. Гаврилова Е.А. Роль поведенческого типа А и психического стресса в развитии ишемической болезни сердца, возможности психопрофилактики и психотерапии заболевания // Кардиология. – 1999. – Т. 39, № 9. – С. 72-78.
4. Гагулин И.В. Личностная тревожность и ИБС (эпидемиологическое исследование) / И.В. Гагулин, В.В. Гафаров // Актуальные проблемы кардиологии Севера и Сибири: Тезисы докладов конференции / Отв. ред. академик АМН СССР, проф. К.Р. Седов. – Красноярск: Б.и., 1991. – С. 16-17.
5. Ганелина И.Е. Некоторые аспекты проблемы патогенеза ишемической болезни сердца // Кардиология. – 1971. – Т. ХI, № 9. – С. 36-42.
6. Губачев Ю.М. Психосоматические соотношения при гипертонической болезни и ишемической болезни сердца: Лекция по терапии для врачей-курсантов / Ленинградский государственный ордена Ленина институт усовершенствования врачей им. С.М. Кирова, IIкафедра терапии. – Ленинград: Б.и., 1978. – 28 с.
7. Зимин Ю. В. Некоторые социальные и психологические факторы этиологии ишемической болезни сердца // Кардиология. – 1974. – Т. XIV. – № 8. – С. 133-143.
8. Ибатов А. Тревога и ишемическая болезнь сердца / Ибатов А., Сыркин А., Вейн А. // Врач. – 2003. – № 9. – С. 8-11.
9. Короленко Ц.П. Социально-психологические факторы в развитии ишемической болезни сердца и артериальной гипертонии / Ц.П. Короленко, Н.Л. Бочкарева, В.П. Соколов // Тезисы VВсероссийского съезда терапевтов (23-25 ноября 1982 г.) / Ред. коллегия: акад. АМН СССР Е.М. Тареев и др. / Министерство здравоохранения РСФСР, Всероссийское научное медицинское общество терапевтов, Научно-исследовательский институт скорой помощи им. Н.В. Склифософского. – М.: Б.и., 1982. – Часть ІІ. – С. 144-145.
10. Мрочек А.Г. Характеристика личностных особенностей больных различными формами ишемической болезни сердца / А.Г. Мрочек, Т.Д. Тябут // Здравоохранение: Научно-практический ежемесячный журнал. – Минск, 1998. – № 11. – С. 7-11.
11. Положенцев С.Д. Психологические особенности больных ишемической болезнью сердца с поведенческим фактором риска (тип А) / С.Д. Положенев, Д.А. Руднев, В.А. Чиж, А.В. Маклаков // Кардиология. – 1990. – Т. 30, № 4. – С. 73-75.
12. Ревенок Е.Н., Завилянская Л.И. Особнности личности и психотерапия больных ишемической болезнью сердца // Вопросы психиатрии и психотерапии: Краткие тезисы докладов: Тамбовская областная научно-практическая конференция психиатров (июнь 1977 г.) / Ред. д. м. н., проф. И.М. Виш. – Тамбов, 1977. – С. 617-618.
13. Роджерс К.Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека / Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. И.Е. Исениной. – М.: Издательская группа «Прогресс», 1998. – 480 с.
14. Тябут Т.Д. Характеристика взаимосвязи личностных, психофизиологических и нейрогуморальных факторов у больных ишемической болезнью сердца: Автореф. дисс. … доктора мед. наук / Смоленская государственная медицинская академия. – Смоленск, 1999. – 34 с.
15. Хомская Е.Д. Нейропсихология: Ученик для вузов. 3-е изд. – СПб.: Питер, 2003. – 496 с.
16. Янушкевичюс З.И. Психологические аспекты ишемической болезни сердца / З.И. Янушкевичюс, И.Н. Блужас, А.В. Баубинене, А.А. Гоштаутас // Первичная психологическая профилактика и реабилитация больных ИБС: Тематический сборник научных трудов / Отв. ред. акад., проф., д-р мед. наук З.И. Янушкевичюс / Министерство высшего и среднего специального образования Литовской ССР, Научно-исследовательский институт физиологии и патологии сердечно-сосудистой системы при Каунасском медицинском институте. – Вильнюс: Редакционно-издательский совет Министерства высшего и среднего специального образования Литовской ССР, 1982. – С. 3-16.
17. Bakker C.B. Determinantsofanginapectoris/ C.B. Bakker, R.M. Levenson// PsychosomaticMedicine. – 1967. – Vol. 29, Nr. 6. – P. 621-633;
18. Brozek J. Personalitydifferencesbetweenpotentialcoronaryandnoncoronarysubjects/ J. Brozek, A. Keys, H. Blackburn// Ann. N. Y. Acad. Sci. – 1965. – Vol. 134. – P. 1057-1063.
19. Bruhn J.G. Apsychologicalstudyofsurvivorsandnonsurvivorsofmyocardialinfarction/ J.G. Bruhn, B. Chandler, S. Wolf// PsychosomaticMedicine. – 1969. – Vol. 31, Nr. 1. – P. 8-19.
20. Gidron Y. DevelopmentandpreliminarytestingofabriefinterventionformodifyingCHD- predictivehostilitycomponents / Y. Gidron,K. Davidson// J. Behav.Med. – 1996. – Vol. 3. – P. 203-220.
21. Lebovits B.Z. Prospectiveandretrospectivepsychologicalstudiesofcoronaryheartdisease/ B.Z. Lebovits, R.B. Shekelle, A.M. Ostfeld, O. Paul// Psychosomaticmedicine. – 1967. – Vol. 29, Nr. 3. – P. 265-272.
22. Ostfeld A.M. A prospective study of the relationship between personality and coronary heart disease / A.M. Ostfeld, B.Z. Lebovits, R.B. Shekelle, O. Paul // J. Chron. Dis. – 1964. – Vol. 17. – P. 265-276.

АННОТАЦИЯ

Роль эмоционально-личностных качеств в этиологии и патогенезе ишемической болезни сердца.
Гаврилькевич В.К.

Статья посвящена проблеме эмоциональных факторов этиологии и патогенеза ишемической болезни сердца (ИБС). Цель статьи – определить роль эмоционально-личностных качеств в этиологии и патогенезе ИБС. На основании теоретического исследования научной литературы определены основные эмоционально-личностные качества, с которыми связано возникновение ИБС. Прослежена внутриличностная противоречивость как характерная черта, коррелирующая с ИБС.

Ключевыеслова: ишемическая болезнь сердца (ИБС), эмоциональные факторы, эмоционально-личностные качества.

THE SUMMARY

The role of emotionally-personality qualities in the etiology and pathogenesis of ischemic heart disease.
Gavril’kevich  V.K.

The article is devoted to the problem of emotional factors of etiology and pathogeny of ischemic heart disease(IHD). The purpose of the article – to define the role of emotionally-personality qualities in the etiology and pathogenesis of IHD.

Main emotionally-personality qualities which determinebeginnings of IHDare defined in the article according to the theoretical analysis of the scientific literature. The inner personal contradiction as acharacteristic feature correlatableIHDis trace in the article.

Keywords: ischemic heart disease(IHD), emotional factors, emotionally-personality qualities.