Стратегічні напрями та завдання діяльності Всеукраїнського Центру Гуманної Педагогіки

У нашому суспільстві все більше й більше людей відчувають потребу гуманізації всіх життєвих стосунків. Але, гуманізм не можна купити в магазині чи на базарі, він також не з’являється на порожньому місці. Є лиш єдиний шлях – дбайливо доглядати й вирощувати в людських серцях ті зерна гуманності, що були первісно закладені Творцем, а також робити нові посіви гуманних почуттів, вирощених у власному серці. Серед усіх фахівців до цієї благородної праці найближче стоїть учитель. Дуже важка ця справа, бо постійно доводиться долати як не засуху суспільної моралі, то регулярні буревії освітніх реформ і політико-економічних криз. Та, все одно, з кожним роком все більше педагогів, як у нашій державі, так і за її межами, запалюються красою й величчю ідей гуманної педагогіки, вбачають у ній сенс свого життя та своє покликання.

Нелегко в наш час йти за благородним покликом свого серця, так і в учителів, які відгукнулися на поклик гуманізму, постають на шляху все нові й нові труднощі, ніби випробовуючи на міцність і життєздатність їхнє високе устремління. Доводиться зустрічатися з непорозумінням та неприйняттям із боку колег, що сповідують авторитарну віру; шукати місце для теплоти й сердечності в холодній системі освітніх нормативів і стандартів, породжених математичними розрахунками формальної розсудкової логіки; проповідувати етичні ідеали серед засилля аморальності, що рясно проливається засобами масової інформації та всюдисущою рекламою тощо.

Та, мабуть, найбільшою перепоною є наші внутрішні стереотипи відчуття, сприйняття, мислення та ставлення до життєвих ситуацій. Щоденно доводиться розчищати хащі авторитаризму, якими встигла зарости наша душа за роки існування в умовах усталеної авторитарно-розсудкової системи виховання та освіти. Це означає, що постійно треба долати в собі різноманітні страхи, зовнішнім виявом яких є авторитаризм, а також утверджуватися у внутрішній свободі, самостійності та відповідальності, без яких гуманізм неможливий. Таке особситісне зростання хоч і потребує великих внутрішніх зусиль та мужності, але воно є єдиною надійною внутрішньою основою для побудови гуманних стосунків із нашими вихованцями.

Непросто вистояти в такій напруженій і зовнішній, і внутрішній боротьбі. Особливо важко йти цим шляхом одному без підтримки друзів і однодумців, адже плече вірного друга поруч завжди додає душевного спокою і впевненості в успішному подоланні всіх перешкод на шляху до спільної мети. А прийняття наших особистісних прагнень спільнотою однодумців зміцнює впевненість у правильності вибраного шляху та допомагає досягти більшої злагодженості й порозуміння з самим собою. Крім того, давно відомо, що спільні думки, почуття, зусилля, потрапляючи в резонанс, майже в десять разів збільшують свою загальну силу, що дає змогу досягати великих успіхів у будь-якій діяльності.

Саме із таких міркувань у 2006 році в українських ентузіастів гуманної педагогіки виникла думка про об’єднання всіх педагогів нашої держави, які прагнуть до гуманістичних ціностей. 5 травня того ж року на координаційній раді за участю академіка Ш. О. Амонашвілі та академіка В. Г. Ніорадзе, які є міжнародно визнаними основоположниками сучасного гуманно-особистісного підходу до дітей у освітньому процесі, було прийняте рішення про створення Всеукраїнського Центру Гуманної Педагогіки. Пройшло два роки напруженої підготовчої організаційної роботи і 17 липня 2008 року в Міністерстві юстиції України була зареєстрована Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнський Центр Гуманної Педагогіки» (ВЦГП). Як записано в Статуті, ВЦГП «є самостійним, добровільним, всеукраїнським громадським об’єднанням громадян та громадських об’єднань – юридичних осіб, створеним на основі спільності їхніх інтересів щодо розвитку та впровадження ідей гуманно-особистісного підходу до освітнього процесу», «…діє на основі принципів самоврядування, добровільності, рівноправності членів, гласності, законності, гуманізму та пріоритету культурних загальнолюдських цінностей».

ВЦГП створений з метою розвитку та впровадження в науку та практику педагогічної діяльності ідей та розробок гуманно-особистісного підходу до освітнього процесу видатного діяча сучасної педагогіки академіка Ш. Амонашвілі, які базуються на творчій спадщині класиків світової педагогіки Г.Сковороди, М. Пирогова, А. Макаренка, В. Сухомлинського, Л.Толстого, К. Ушинського, Я. Коменського, Д. М. Узнадзе, М. Монтессорі, С. Й. Гессена, та багатьох інших; сприяння прийняттю педагогічною спільнотою ідей гуманної педагогіки як філософської та соціальної основи сучасної системи освіти.

Головні завдання  та напрями діяльності ВЦГП

• розробка, удосконалення та впровадження науково-педагогічних програм особистісно-орієнтованого підходу до освітнього процесу;
• організація та проведення відповідних майстер-класів, семінарів, конференцій, всеукраїнських читань з гуманної педагогіки; розширення мережі регіональних лабораторій та класів гуманної педагогіки;
• розробка методичних рекомендацій, проектів нормативно-правових актів, спрямованих на підтримку та розвиток особистісно-орієнтованого підходу до освітнього процесу;
• підготовка та видання книг та журналів, випуск відеопродукції з питань гуманної педагогіки через діючі видавництва та відповідні фірми, а також шляхом створення власного видавництва; робота з засобами масової інформації;
• налагодження контактів з педагогічними академічними та науково-дослідними установами та організаціями, навчальними закладами з метою прийняття гуманної педагогіки як одного із напрямів розвитку української школи, а також впровадження ідей гуманної педагогіки в програми підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів;
• організація незалежних соціологічних досліджень з питань гуманної педагогіки серед вчених, викладачів та педагогів, серед учнів та молоді;
• налагодження творчих відносин з Міжнародним Центром Гуманної Педагогіки (росія, москва) та іншими закордонними установами та організаціями, які орієнтовані на гуманно-особистісний підхід до освітнього процесу, проведення спільних наукових досліджень в цьому напрямку. Можливість війти в ці об’єднання як колективний член;
• надання консультативних, освітніх та інших послуг щодо гуманно-особистісного підходу до освітнього процесу;
• створення в мережі Інтернет сайту для реалізації мети та завдань ВЦГП;
• керівництво діяльністю осередків ВЦГП на місцях – обласними (міськими) центрами гуманної педагогіки.

Усі ці завдання й напрями діяльності ВЦГП підпорядковані ідеї об’єднання всіх людей, які мають відношення до педагогічної діяльності (батьків, вихователів, учителів, викладачів) та вважають за необхідне будувати свою педагогічну практику на гуманістичних засадах. Створення такої гуманно-педагогічної спільноти на рівні держави дає змогу легше долати перераховані вище зовнішні та внутрішні труднощі, що постають перед педагогом на шляху гуманності. Адже до потужної думки великого товариства скоріше й більше прислухаються, ніж до розрізнених вигуків поодиноких подорожніх. Свідома єдність думок, почуттів і дій великої кількості людей створює в суспільстві той грунт і атмосферу, в яких більш ефективно проростають посіви гуманізму в людських серцях. І чим більше людей спрямовуються до високої спільної мети, тим більш потужним і насиченим стає породжуваний ними потік енергії. Він живить їхні прагнення й допомагає успішно проходити життєві випробування.

Усвідомлення колективної сили, відчуття, що поруч є багато вірних друзів і однодумців, дає і радість спілкування, і почуття впевненості. Колективне прийняття наших сокровенних сердечних прагнень розкриває нашу душу для більш глибокого спілкування з самим собою, життям і людьми. Обмін досвідом по гуманізації самого себе та своєї педагогічної діяльності відкриває нові горизонти творчості, надихає на нові звершення.